Хронічна хвороба, яка характеризується остеопорозом, гіпоплазією емалі зубів та розвитком гіпотиреозу. Найчутливіші до надлишку фтору велика рогата худоба, потім — вівці, свині і птиця.

Ендемічний флюороз спостерігається у місцевостях, де вміст фтору в питній воді вищий, ніж 1,5 мг/л, у місцях, багатих на поклади фосфоритів, та в сільськогосподарських підприємствах, де у грунт вносять багато суперфосфату або для підгодівлі корів викорис­товують кормові фосфати, концентрація фтору в яких вища 0,2%. Багато фтору міститься у водах Полісся, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Львівської, Полтавської та Чернігівської областей і АР Крим.

Фтор вибірково кумулюється у кістковій тканині, де знижує активність лужної фосфатази, твнаслідок чого порушується її мінералізація, що спричиняє крихкість і ламкість зубів.

Розрізняють три стадії флюорозу зубів: плямисту, крапчасту і деформівну. Плямиста стадія характеризується появою на губній поверхні емалі різців симетричних, блідо-жовтих, жовтих, ко­ричневих або темно-коричневих плям. У міру прогресування хвороби крапчастість стає все більше вираженою: плями і крапки набувають коричневого і чорного кольору. У стадію деформації емаль і глибше розташовані тканини руйнуються. На пошкоджених ділянках вияв­ляють чорні плями дентину, коронка руйнується. Зуби можуть випада­ти. У дорослих тварин з'являються симптоми остеодистрофії, у молод­няку — рахіту.

Як антидот застосовують препарати кальцію. Внутрішньовенно вводять кальцію глюконат або хлорид. Всередину можна призначати вапнякову воду: 0,15—0,17%-ну водну суспензію кальцію гідроокису (гашеного вапна) великій рогатій худобі і коням — 1—2 л, дрібним жуйним і свиням — 0,25 л.

Профілактика флюорозу полягає в забезпеченні тварин водою і кормами, що містять фтор у межах санітарної норми. При підвищено­му вмісті фтору у воді проводять її дефторування алюмінію сульфатом або магнію гідроокисом.