Родовий парез

Гостре, важке нервове захворювання самок, яке супровод­жується напівпаралітичним станом глотки, язика, кишечнику та кін­цівок. Виникає до і після родів. Частіше буває у перші дні після родів.

Конкретна причина не з'ясована, хоча встановлено, що захворювання реєструється переважно у високоудійних корів 4—5-річного віку; добре вгодованих при висококонцентратному типі го­дівлі; при стійловому утриманні й відсутності активного моціону; зниженні на 20—60% вмісту кальцію у крові тварин (гіпокальціємія); зниженні вмісту цукру в крові (гіпоглікемія). Виникнення захворю­вання спричиняють тривалий сухостійний період, простуда, протяга,у деяких корів і кіз парез повторюється після кожних родів.

У корів перші ознаки захворювання розвиваються у перші три доби після легких і швидких родів, іноді під час родів, рідко через кілька тижнів або місяців після родів та як виняток у вагітних тварин. У деяких корів і кіз захворювання виникає після кожних родів. Розрізняють дві форми хвороби: легку (атипову) і важку (типову). Найчастішими, але не характерними ознаками прояву захворювання у легкій формі є пригнічення загального стану і незначне зниження температури тіла (хоча вона може бути нормальною); зміни в діяль­ності органів травлення — погіршення апетиту, відрижка, жуйка і пригнічення рухів рубця, перистальтика кишечнику ослабляється, де­фекація й сечовиділення сповільнюються, порушується координація рухів. Тварина сковано піднімається та пересувається. При лежанні спостерігається характерне-подібне викривлення шиї, хоча голову тварина утримує. Важка форма захворювання характеризується пригніченням або збудженим загальним станом тварини. Після кількох невдалих спроб встати вона лежить у характерній позі — на боці з витягнутими кінцівка­ми, голова закинута набік, з напіввідкритого рота звисає язик. З ротової порожнини витікає слина. Змінити положення голови неможливо. Іноді захворювання проявляється значним збудженням (тварина реве, скреготить зубами, виникають судороги). Погляд стає напруженим, зіниці розширюються, на поколювання голкою тварина не реагує — відсутній пальпебральний рефлекс. Температура тіла знижується до 35—36 °С, основи рогів та дистальні відділи кінцівок холодні. З очей постійно виділяються сльози. Настає помутніння рогівки. Надалі порушуються функції майже віх органів і систем, розвивається тимпанія рубця, сечовий міхур переповнюється сечею, а пряма кишка — пересохлим калом. Змінюється ритм роботи серця, а отже, показники та якість пульсу. Дихання стає хриплим. У тварини нарос­тають явища коматозного стану. У овець та кіз хвороба розвивається на 1—3-й день після родів і дуже рідко до й під час родів. У хворої тварини відзначається при­гнічення загального стану, погіршення апетиту, припинення жуйки, виділення сечі та калу. Рухи стають непевними і хиткими. Знижується загальна й місцева (шкіра вух, основа рогів) температура розвивається параліч глотки, язика. Тварина лежить із витягнутими кінцівками й закинутою на грудну клітку головою. Порушується діяльність серце­во-судинної та дихальної систем. У свиней хвороба виникає на 2—5-й день після родів. При легкому перебігу хвороби тварина встає, хоч і з труднощами, хода її хитка, вона байдужа до всього. У молочній залозі мало молока. Іноді свиноматки лягають на черево. Прогноз хвороби несприятливий для всіх тварин; Якщо корову не лікувати, то через 12—18 год вона може загинути. Рідко настає само-видужання на 2—3-й день після захворювання. Вівці та кози без лікування гинуть через 1—2 доби. Після лікування одужання настає через 1—2 год. Свиноматки одужують через 1-2, іноді через 4 дні після захворювання.

Ефективним методом лікування хвороби у жуйних є нагнітання повітря (аерація) у молочну залозу попереднього видою­вання молока з усіх часток вим'я. Корові надають спинно-бокового положення. Верхівки дійок обробляють спиртовими тампонами. На­гнітають повітря спочатку у нижні, а потім верхні частки вим'я за допомогою апарату Еверса, шприца Жане або інших пристосувань до розправлення шкірних складок і відчуття при постукуванні по напов­неному повітрям вим'ї тимпанічного звуку. Посередині кожну дійку перев'язують бинтом на 25—ЗО хв, щоб повітря не виходило. Після аерації легенько масажують вим'я. Одужання настає через 2—3 год. Недостатнє (слабке) наповнення вим'я повітрям не дає належного лікувального ефекту, а надмірне призводить до виникнення підшкірної емфіземи, яка через деякий час зникає. Якщо через 5—6 год стан не поліпшиться, нагнітають повітря повторно. Молоко у корови здо­юють через 1—2 год після її піднімання або в лежачому положенні. Поряд з цим хворій тварині розтирають шкіру кінцівок, м'язи кру­па, попереку, грудної клітки. Після масажу тіло вкривають попоною. У дрібних тварин масажують вим'я із камфорним маслом. В очищену від калу пряму кишку дрібним тваринам уводять розчин цукру: вівці (козі) — 150, свині — 100 г на 750 мл теплої води. Введення цукру свині можна повторити через 2—3 год. Позитивні результати одер­жують, застосовуючи замість нагнітання повітря введення в кожну частку вим'я до 500 мл парного молока від здорової корови хворій, підігрітого до 40 °С (визначається місткістю частки вим'я). Корова піднімається через 1—1,5 год. Пряму кишку, сечовий міхур звільняють від вмісту, при потребі видаляють гази з рубця, пам'ятаючи, що заливати лікарські препарати хворій тварині не можна внаслідок паралічу язика й глотки. Ліки вводять через зонд, уколом у рубець, підшкірно або внутрішньовенно. Із медикаментозних засобів корові призначають підшкірне введен­ня 20%-го розчину кофеїну-бензонату натрію до 10 мл, а вівцям, козам та свиням — 1—2 мл, у яремну вену вводять 20%-й розчин глюкози і 10%-й розчин кальцію хлориду, кальцію глюконату в дозі 150—200 мл. Ознаками одужання є реакція на поколювання шкіри голкою, нор­малізація серцево-судинної та дихальної функцій, підвищення темпе­ратури тіла, поліпшення перистальтики та інші симптоми. Якщо вжиті заходи не дали ефекту, тварину забивають на м'ясо.

Нормована годівля тварин різноманітними корма­ми (вітамінними, мінеральними), підгодівля та годівля концкормами протягом усієї вагітності. Не допускається надмірна годівля корів концентрованими кормами. Коровам, схильним до захворювання, да­ють усередину 200—400 г цукру перед родами і стільки ж 3—4 рази після родів. Щоденний моціон у сухостійний період дає змогу запобігти виник­ненню післяродового парезу. У приміщенні не повинно бути протягів. у багатьох господарствах практикують внутрішньом'язові ін'єкції ко­ровам кальциферолу (вітамін, який регулює обмін кальцію й фосфору, сприяє всмоктуванню зазначених елементів у травному каналі. Із застосуванням цього вітаміну всередину одночасно з кормом уводять 100—140 г хлориду амонію на добу.