23 серпня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Заразні / Паразитарні - Ехінококоз


Пищевая непереносимость гистамина

Ехінококоз

Echinococcosis
Патогенез
Ехінокок розвивається з участю дефінітивних і проміжних живителів. Дефінітивні живителі виділяють у навколишнє середовище з фекаліями велику кількість зрілих члеників та яєць ехі­нокока, що потрапляють на траву, інші корми, у воду, на підстилку, волосяний покрив собаки. Зрілі членики паразита здатні самостійно рухатися на віддаль до 25 см, розсіюючи при цьому яйця. Проміжні живителі заражаються ехінококами личинкової стадії при заковтуванні яєць разом із кормом або водою. В їхньому шлунку зародок звільняється від яйцевих оболонок, заглиблюється у стінку кишечнику і течією крові розноситься в різні внутрішні органи — печінку, легені, селезінку тощо. Потім починається ріст ехінококового міхура, який триває кілька років. У свиней інвазійним (фертильним) міхур стає через 11—12 міс, у великої рогатої худоби та овець — через 1,5—2 роки. М'ясоїдні заражаються ехінококозом (статевозрілою стадією) при поїданні внутрішніх органів забитих або загиблих сільськогосподар­ських тварин, інвазованих ехінококами в личинковій стадії — фер­тильними ехінококовими міхурами. Із заковтнутих міхурів у кишечни­ку м'ясоїдних розвиваються стьожкові ехінококи, які через 2—3 міс після зараження починають виділяти в навколишнє середовище зрілі яйця. В організмі одного собаки може розвиватися велика кількість статевозрілих паразитів — до 20 тис. Живуть статевозрілі ехінококи в організмі дефінітивного живителя (собаки) 5—6 міс.

Патологічні зміни
При інтенсивній інвазії різко збіль­шуються уражені органи. В деяких випадках маса печінки у свиней досягає 30, великої рогатої худоби — 60 кг. В уражених органах виявляють міхурі різного розміру, їхня поверхня горбкувата, нерівна.

Діагноз
Прижиттєва діагностика ларвального ехінококозу розроб­лена недостатньо, незважаючи на те, що випробувано дуже багато різних реакцій. Найперспективнішою є імуноферментна реакція (ІФР). її рекомендують для серодіагностичних досліджень із метою визна­чення інвазії в стаді, отарі чи групі тварин. У неблагополучних щодо ехінококозу районах, областях службо­вих собак, а також тварин, які належать населенню, чотири рази на рік досліджують методом діагностичної дегельмінтизації. Для цього вико­ристовують ареколін бромистоводневий у дозі 0,004—0,005 г/кг. Після його введення собак утримують на прив'язі 3—4 год (три акти дефе­кації). Виділені при цьому фекалії досліджують на наявність ехіно­коків або їхніх члеників.

Лікування
Одним із важливих елементів у системі заходів щодо ліквідації іарвальних цестодозів собак є їх дегельмінтизація. З цією метою вико­ристовують:
1. Фенасал (ніклозамід, йомезин) — у дозі 0,25 r/кг маси тіла індивідуально, одноразово, в суміші з кормом, без витримування на голодній дієті та без застосування проносних препаратів.
2. Фенасал-ареколінові брикети— у дозі 0,5 г/10 кг після 14—16-годинної голодної дієти. Брикети подрібнюють і згодовують в су­міші з кормом. 3. Дронцит (празиквантел)—у дозі 5 мг/кг із м'ясним фаршем чи іншим кормом без попередньої голодної дієти, одноразово.
4. Бунамідин оксинафтоат — у дозі 25—50 мг/кг із м'ясним фаршем, дворазово з інтервалом з чотири дні.
5. Цетовекс — у дозі 1 мл/кг в болюсах із хліба, одноразово.
6. Сульфен — у дозі 100 мг/кг із кормом, без голодної дієти.
Наведені антигельмінтики — активні цестодоцити, які діють на статевозрілих гельмінтів, але не впливають на їхні яйця. Виділені протягом 24—36 год членики та яйця зберігають життєздатність і можуть розвиватися в організмі проміжних живителів. Таким чином, лікування собак, які не знаходяться на прив'язі, призводить до поширення інвазійних елементів (яєць ехінокока) в навколишньому середовищі.

Профілактика
Основні профілактичні заходи такі:

  •     знищення бродячих, обмеження кількості приотарних собак, змен­шення їхньої популяції (кастрація);
  •     категорична заборона утримання собак на тваринницьких фермах, бойнях, забійних майданчиках у місцях зберігання кормів та приготу­вання їх для згодовування тваринам;
  •     проведення планових дегельмінтизацій приотарних собак щоквар­тально, а собак, які не контактують із свійською худобою, — двічі на рік;
  •     забій худоби тільки на спеціальних забійних майданчиках, забій­них пунктах та м'ясокомбінатах;
  •     знищення або надійне знезараження уражених органів і трупів сільськогосподарських тварин;
  •     дотримання правил особистої гігієни при контактах із сипакию,
  •     проведення ветеринарно-санітарної пропаганди серед тваринників і населення.


Збудник хвороби
Статевозрілий ехінокок Echinococus granulosus — дуже дрібна цестода завдовжки 2—4 мм. Вона складається із сколекса, озброєного двома рядами гачків (36—40) і 3—4 члеників. Зрілим є останній членик, заповнений мішкоподібною маткою, в якій міститься 500—800 яєць.


Епізоотологія
Основне джерело зараження сільськогосподарських тварин ехінококозом — приотарні та бродячі собаки; меншою мірою — вовки, шакали, лисиці. Факторами передачі інвазії сільськогосподар­ським тваринам є трава, сіно, солома, грунт; людині — харчові продук­ти, а також волосяний покрив собак, забруднений яйцями чи зрілими члениками ехінокока; м'ясоїдним — паренхіматозні органи туш і трупів травоїдних та всеїдних, заражених ехінококом ларвальної стадії. Ступінь інвазованості овець, свиней, великої рогатої худоби та інших тварин із віком підвищується. Вівці й свині заражаються більшою мірою порівняно з великою рогатою худобою, оскільки в ос­танніх до 80% ехінококових міхурів не мають протосколексів.
Групи тварин, що вражаються:
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Кролівництво та хутрове звірівництво
   лисиця
Дрібні домашні тварини
   Собаки

Свіжі обговорення на агро-форумі: Помидоры: подвязывать или нет? Коптильные палочки Болезни и вредители винограда Cильно сохнут яблони Ищу надёжную аграрную компанию
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.