23 жовтня 2019р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Ветеринарія - Хвороби - Заразні / Паразитарні - Трихінельоз


Пищевая непереносимость гистамина

Трихінельоз

Trichinelosis
Загальна інформація
Трихінельоз людей і тварин — захво­рювання з гострим чи хронічним перебігом вираженого алергічного характеру. Ця хвороба дуже небезпечна ускладненнями, які вини­кають у гострій і хронічній формах.
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Trichinella spiralis
Патогенез
Трихінели розвиваються а одному організмі, який є спочатку дефінітивним, а потім проміжним живителем паразита. Природне зараження трихінельозом зареєстроване у багатьох видів ссавців, зокрема у свиней, диких кабанів, пацюків, собак, кішок, вед­медів, борсуків, вовків, лисиць, тигрів, гієн, куниць, соболів, рисей, їжаків, моржів та інших тварин, а також у людини. Дорослі трихінели паразитують у кишечнику, переважно в дванад­цятипалій кишці, а личинки — у скелетних м'язах. Основна маса гельмінтів досягає статевої зрілості на 2—3-й день після зараження. Нова генерація личинок народжується орієнтовно з 4—8-го дня. Кожна самка за двотижневий період народжує в середньому 1500 личинок. Через грудну лімфатичну протоку вони заносяться у кро­в'яне русло, звідки проникають в органи і тканини тварин чи людини. В період міграції личинок виявляють у багатьох органах — серці, легенях, мозку, нирках, цереброспинальній рідині, черевній та грудній порожнинах. Мігруючі личинки можуть багато разів циркулювати по кров'яному руслу і виходити в тканини. Але тільки ті личинки, які потрапляють у скелетні м'язи, продовжують розвиватися. Дорослі трихінели живуть 28 днів. Через 16—17 днів після зараження личинки набувають S-подібної форми, орієнтовно через 21 день—спіралеподібної. При мікроскопії уражених м'язів через 30—36 днів після зараження тварин личинки мають капсули. Через 3—4 міс чітко виявляється двошаровість осі. Інкапсульовані личинки трихінел живуть тривалий час (роки), але на певній стадії настає їх петрифікація. Початок її визначається періодом від трьох до 16 міс після зараження. Звапнення капсул у м'язах людини може тривати від 14 до 40 років.
Симптоми

У свиней при слабкому й помірному зараженні три­хінелами не проявляються вираження клінічні ознаки інвазії. В експе­риментально заражених поросят спостерігаються лихоманка (з 7-го по 25-й день інвазії), задишка, прискорення пульсу. Період м'язових бо­лів нетривалий. Характерніші ознаки — еозинофілія крові та приско­рення ШОЕ. На початку інвазії поросята відстають у рості. Через 3—4 тижні відмічаються порушення координації рухів та шкірна сверблячка. Найважливішим патогенетичним фактором, який зумовлює розви­ток багатьох клінічних ознак трихінельозу, є алергічні анафілактичні реакції, пов'язані з виділенням біологічно активних речовин — гіс­таміну, серотоніну, брадикиніну, гепарину та ін. Внаслідок значних розладів циркуляції крові й порушення щільності стінок судин і мем­бран клітин виникає несприятливий для організму фон, на якому розви­ваються ті чи інші симптоми хвороби. Крім основних патогенетичних механізмів, певну роль відіграють механічний фактор, викликаний міграцією личинок трихінел у тканинах і органах хворих людей та гварин, а також інокуляторний, що відкриває доступ патогенній мік­рофлорі й ускладнює перебіг хвороби.

Патологічні зміни

Патолого-анатомічні зміни виражені по-різному, залежно від ста­дії розвитку процесу та тяжкості клінічного перебігу хвороби. Свині, які загинули від гострого трихінельозу, виснажені, у них відсутній жир і атрофовані м'язи. Кров напівзсіла, кольору дьогтю. Спостерігаються гніздові крововиливи та жирове переродження печінки, місцями повна атрофія клітин останньої, розпад білих і червоних кров'яних тілець у селезінці, жирове переродження й розпад епітелію мальпігієвих клу­бочків нирок. У легенях — набряк, круглоклітинна та еозинофільна інфільтрація легеневої тканини, проліферація клітинних елементів; у серці — інтенсивна проліферація ендотеліальних клітин капілярів і тромбоз дрібних судин. У період хронічної фази починається процес вапнування капсул трихінел, і паразитів виявляють у вигляді дрібних сірих вкраплень. При вираженому відкладенні солей та розрощенні сполучної тканини м'язи стають щільними й погано ріжуться ножем.

Діагноз

Прижиттєву діагностику трихінельозу методами імуно­логічних реакцій все більше використовують установи ветеринарної медицини й особливо медичні. Найчастіше застосовують непряму ре­акцію імунофлюоресценції, а нині —імуноферментну реакцію (ІФР). У практиці ветеринарної медицини важливими є такі методи післязабійної діагностики трихінельозу: компресорна трихінелоскопія; трихінелоскопія осаду після перетравлення м'язів у штучному шлунково­му соку. Або метод штучного перетравлення.Для проведення компресорної трихінелоскопії туші беруть дві про­би м'язів по 80 гз обох ніжок діафрагми у місцях її переходу в сухожилля. Якщо таких м'язів немає, беруть проби з язика, міжребер­них м'язів, стравоходу жуйних. Із кожної проби роблять по 12 зрізів розміром як зерно вівса (всього 24 зрізи). Одержані препарати до­сліджують при малому збільшенні мікроскопа або трихінелоскопа. Аналогічно досліджують шматки свинини, окороки, ковбаси, м'язові прорості в салі.При виявленні у м'язах зруйнованих або звапненних капсул для їх освітлення зрізи м'язів на 1—2 год поміщають у 5—10%-й розчин соляної кислоти, а потім досліджують у краплях гліцерину. В про­цесі експертизи мороженого, посоленого, копченого м'яса перед Дослідженням проби фарбують протягом 1 хв розчином метиленового синього. У разі інтенсивної та помірної інвазії, коли в 1 г м'язів міститься кілька личинок трихінел, ураження, як правило, діагностують, а при слабкій інвазії ефективність дослідження ніжок діафрагми значно зни­жується.

Профілактика

Розроблена в Україні система протитрихінельозних заходів включає:

Організацію безвипасного утримання свиней із використанням вигульним майданчиків, літніх таборів. Заборона безнаглядного випа­сання свиней при утриманні їх в особистих господарствах; 

 

 Заборону згодовування незнезаражених боєнських відходів, ту­шок диких та домашніх тварин в усіх господарствах, де відгодовують свиней, а також у звірогосподарствах;

 

 Підвищення рівня загальної санітарної культури на фермах, складах та в інших приміщеннях (дератизація, відстріл бродячих кі­шок, собак, їх дослідження на наявність личинок трихінел);

 

Поліпшення посмертної діагностики трихінельозу: використан­ня методу перетравлення м'язів у штучному шлунковому соку (груповий метод), регуляторний контроль чіткості зображення проекційних трихінелоскопів, упорядкування експертизи м'яса при подвірному за­бої тварин.

Збудник хвороби

ЗбудникTrichinella spiralis (spiralis) — трихінела "домашнього" різновиду, поширена серед свиней та пацюків, передається від свиней до людини через м'ясо при недостатній термічній обробці останнього.

 

Trichinella spiralis (nativa) зустрічається у диких м'ясоїдних і, мож­ливо, ссавців, які живуть у морі. Має низьку патогенність для свиней.

 

Trichinella spiralis (nelsoni) паразитує в основному у диких м'ясо­їдних (собачих та котячих) і всеїдних у районах Південної півкулі, має низьку інвазійність для свиней та пацюків. У людини викликає захво­рювання, що перебігає із слабким проявом клінічних ознак.

 

Trichinella pseudospiralis зустрічається у птахів і ссавців. Характе­ризується відсутністю капсули в м'язах живителя. До запліднення довжина самки становить 1,5—1,8 мм. У задній частині тіла роз­міщений яєчник. Яйця з яєчника через короткий яйцепровід потрап­ляють у матку, в якій із них виплоджуються личинки. Самець менший від самки, довжина його тіла 1,2—1,6 мм. У віці 2—3 тижні самці збільшуються до 2,2 мм. Тіло у трихінел волосоподібне, поступово звужується до переднього кінця і потовщується до заднього. Інвазійні личинки завдовжки 0,65—0,85, завширшки — 0,03—0,04 мм. Лока­лізуються в м'язових волокнах у вигляді тугої спіралі в три з полови­ною оберти. Згорнута личинка утворює витягнутий еліпс.

Епізоотологія

Для циркуляції трихінел у природних умовах необ­хідні складні аліментарні зв'язки між тваринами багатьох видів, сприйнятливих до трихінельозу. В господарствах різних категорій, які виробляють свинину, циркуляція трихінел здійснюється в основному за схемою свиня —продукти забою свині — свиня. Циркуляція збуд­ника найчастіше відбувається в межах однієї області, району або насе­леного пункту, головним чином, через незнезаражені боєнські від­ходи, які надходять із м'ясопереробних підприємств, боєнь, при подвірному забої свиней. Продукти забою свиней із личинками три­хінел є основним фактором передачі інвазії для домашніх м'ясоїдних тварин — кішок і собак. Дикі тварини та пацюки мають другорядне значення у епізоотичному процесі при трихінельозі в умовах України.

 

Наявність природного трихінельозу далеко не завжди супровод­жується виникненням синантропних осередків інвазії. В районах, не благополучних щодо трихінельозу свиней, м'ясні відходи м'ясоком­бінатів і боєнь, подвірного забою тварин, харчові відходи їдалень, кафе, ресторанів — найнебезпечніше джерело поширення трихінельо­зу серед свиней, інших домашніх тварин та синантропних гризунів.

 

Поширення трихінельозу серед населення залежить, насамперед, від ураження гельмінтами свиней, рівня профілактичних заходів, знач­ною мірою від місцевих звичок у приготуванні їжі. Основним джере­лом ураження людини є м'ясо і сало подвірно забитих свиней, туші яких не досліджені на трихінельоз.

 

Трихінельоз виявляється переважно у вигляді спалахів, що охоп­люють іноді велику кількість людей. Ендемічні спалахи трихінельозу часто мають сімейний характер. Вони можуть бути пов'язані з під­приємствами громадського харчування, куди всупереч правилам ве­теринарно-санітарної експертизи надходить заражена трихінелами свинина.

Групи тварин, що вражаються:
Свинарство

Свіжі обговорення на агро-форумі: Комбайны Клаас Оформление документов на тракторы, комбайны. Водительские удостоверения на сельхоз и спецтехнику Как нужно хранить клубнику? Запах котячей мочи Что за гриб.
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.