25 червня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Розвиток сільських територій
Економіка сільських територій
Місцеве самоврядування
Основи бізнесу
Оподаткування
Зовнішньо-економічна діяльність
Агрострахування
Бази даних та статистика
Нормативні витрати та ціни
Статистика
Архів статистики
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Економіка - Місцеве самоврядування - Розвиток місцевого самоврядування в Україні - Основи місцевого самоврядування - Матеріальна основа місцевого самоврядування


Основи місцевого самоврядування

Матеріальна основа місцевого самоврядування

Материальная основа местного самоуправления

Реальність місцевого самоврядування визначається, в першу чергу, матеріальними і фінансовими ресурсами, якими розпоряджається територіальна громада та які в сукупності становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України (ст.142) до матеріальної і фінансової основи місцевого само­врядування відносить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Провідне місце в структурі матеріальної основи місцевого самоврядування займає комунальна власність (схема 1). Конституція України визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб’єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об’єднання в сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в місті.

Перелік об’єктів права комунальної власності територіальної громади визначає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Територіальні громади можуть мати спільну власність– об’єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об’єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій.

При цьому в структурі об’єктів права спільної власності можна виділити:

а) об’єкти, що задовольняють спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних та обласних рад без визначення часток територіальних громад (спільна сумісна власність);

б) об’єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів, які за рішенням двох або кількох територіальних громад, відповідних органів місцевого самоврядування об’єднуються на договірних засадах для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій з визначенням часток територіальних громад (спільна часткова власність).

Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належним їй на основі права комунальної власності рухомим і нерухомим майном, коштами та іншими об’єктами з метою забезпечення надання населенню передбачених законом громадських послуг.

Від імені та в інтересах територіальних громад правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності здійснюють відповідні органи місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування виконують всі майнові операції щодо об’єктів права комунальної власності, можуть здійснювати з ними будь-які господарські операції, зокрема, передавати їх у постійне або тимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутного фонду акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативів, фінансово-кредитних установ та інших підприємств і організацій, продавати, купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів комунальної власності, що приватизуються або передаються в користування та оренду тощо.

 

Схема 1. Комунальна власність



 

Серед об’єктів, що становлять матеріальну основу місцевого самоврядування, важливе місце займають земельні ресурси. Земля є перш за все територіальною основою місцевого самоврядування, одним із головних ресурсів, які забезпечують життєдіяльність громади. По-друге, земля як об’єкт права власності громади є джерелом надходжень до місцевого бюджету. В цьому значення земля має певні особливості, а саме:

1) земля набуває статусу об’єкта права власності та може бути включена до господарського обороту лише за умови, що їй надано визначений законом статус – статус земельної ділянки. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Межі ділянки визначаються межовими знаками встановленого зразку або природними об'єктами. Місце розташування ділянки відтворюється на кадастровому плані, який містить різноманітну інформацію про ділянку. Права на ділянку реєструються в державному кадастрі і підтверджуються державним актом, вони є беззаперечними, тобто поки судом не визнано інше, власником вважається особа, зазначена у акті. Без виконання усіх трьох вимог закону - установлення меж, місця розташування та визначення прав - земельна ділянка не може розглядатися як об'єкт права власності. Це підтверджується і прямою забороною розпочинати використання ділянок до встановлення меж та отримання документу про права на ділянку.

Таким чином, сільська, селищна громада є власником не усіх земель у межах відповідного населеного пункту, а лише певних земельних ділянок. Ці земельні ділянки комунальної власності межують з ділянками інших власників – приватних та держави. Відповідно, землі одного власника не мають вигляду суцільного масиву. Ділянки приватної, комунальної та державної власності межують одна з одною. Більш того, час від часу ці ділянки змінюють господаря і прилучаються то до комунальної, то до державної, то до приватної власності. Таким чином, землі територіальної громади села, селища - це сукупність ділянок, власником яких є громада та які межують з ділянками інших власників.

2) перша особливість земель територіальної громади нерозривно пов’язана з другою особливістю, а саме з необхідністю їх відмежування від ділянок інших власників. Громада стане справжнім господарем своїх земельних ресурсів за умови, що вона відокремить – відмежує – їх від земельних ресурсів держави, інших громад та приватних землевласників. Розмежування комунальних та державних земель відбувається на підставі Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності”, який визначає процедуру розмежування та землі, які передаються у комунальну власність. До розмежування всі землі (крім приватних) слід вважати державною власністю. Перехідними положеннями Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності” передбачено, що до розмежування земель розпорядження ними – тобто відчуження, передачу у користування - здійснюють органи місцевого самоврядування. Таке розширення повноважень сільської, селищної ради коштує недешево – 10% надходжень від продажу земельних ділянок в межах відповідного населеного пункту передаються до Державного бюджету України. Враховуючи, що до земель державної власності при розмежуванні передаються в основному ті землі, які не можуть бути відчуженні на користь фізичних та юридичних осіб або передані їм у користування, ця „десятина” є скритим податком. Тому в інтересах громади є скоріше проведення розмежування. Фінансування цих витрат не обов’язково покладати на місцевий бюджет – кошти на це можуть дати і проекти міжнародної технічної допомоги, і приватні доброчинні організації, і потенційні інвестори (про останніх дивись нижче).

Від земель інших громад землі сільської, селищної громади відокремлюються межею села, селища. Встановлення та зміна меж села, селища здійснюється на підставі рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад, Київської або Севастопольської міської ради за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад. Встановлення та зміна меж села, селища може мати велике практичне значення. Наприклад, перенесення меж може виключити або, навпаки, включити до території села, селища певні об'єкти, підприємства, території. Це в свою чергу може вплинути на бюджет населеного пункту: адже податки сплачуються за місцезнаходженням платника. Таким чином, завдяки певному встановленню меж, громада може отримати або не отримати суми податків та зборів, в тому числі плати за землю, за забруднення навколишнього середовища і таке інше. Тому питання встановлення та зміни меж села, селища повинні отримувати постійну увагу місцевої ради.

Що стосується відокремлення земель громади від земель приватних власників, то ця діяльність є перш за все завданням останніх. На жаль, сьогодні величезна кількість жителів населених пунктів не оформили право користування або власності на ділянки під своїми помешканнями. Верховна Рада України дозволила завершити цей процес до 1 січня 2008 року. Громадяни ж не поспішають, тому що таке оформлення вимагає істотних витрат, крім того, оформлені права на ділянку сприятимуть стягненню з таких громадян орендної плати або земельного податку. Депутати сільської, селищної ради повинні роз’ясняти громадянам, що такий стан справ має бути змінений, і ось чому:

  • після 1 січня 2008 року виникнуть підстави для знесення за рахунок громадян зведених на ділянках будівель та споруд, а громадяни можуть бути піддані адміністративному стягненню і навіть кримінальній відповідальності (нещодавно Верховна Рада України зареєструвала відповідний законопроект);

  • громадяни, які не оформили права на ділянку, не можуть використовувати її як забезпечення для отримання позики або кредиту (так, кредитні спілки надають позики без застави, але такі позики дорожчі за банківські);

  • житло, зведене на ділянці, права щодо якої не оформлені, не може бути відчужене (або може із значними ускладненнями);

  • приватизація ділянки для житлового будівництва або обслуговування будинку в межах 0,10 га є поки що безкоштовною;

  • ухилення від сплати земельного податку погіршує справи громади в цілому.

Знизити витрати на оформлення проектів відведення ділянок можливо шляхом колективного виклику розробників землевпорядної документації. Такий експеримент було запроваджено у Харкові, і кількість оформлених ділянок під приватними домогосподарствами за вересень-грудень 2004 року зросла вдвічі, з 5990 до 12000.

Інший аспект цієї проблеми – це здійснення „неформального” землекористування, тобто передача земель у користування юридичним особам без укладення відповідних угод. Від такої практики громада лише втрачає, тому землі громади мають належним чином інвентаризуватися та реєструватися, а сільська, селищна рада повинна постійно співпрацювати із громадою, органами державної влади з метою виявлення, припинення та попередження подібної практики.

Сьогодні землі сільських та селищних громад України є ресурсом, чиї можливості для наповнення місцевих бюджетів використовуються недостатньо. Оцінка цих земель зазвичай в 2-5 разів нижче, ніж земель міст. Відповідно, орендна плата, плата за землю та продаж ділянок приносять незначний зиск. Тому сільським та селищним радам слід активніше впроваджувати на своїх землях сучасні проекти, здатні принести прибуток громади та мати позитивний вплив на соціально-економічний розвиток місцевих громад. Серед таких проектів слід особливо підкреслити розвиток екотуризму та створення міських сіл”.

Екотуризм або „зелений туризм” виник в Україні не так давно, а вже встиг завоювати велику популярність серед наших співгромадян. Для того, щоб окреслити перспективи його розвитку, лише зазначимо, що в Німеччині та Австрії сільське господарство стало значною мірою способом життя, а не сферою виробництва. Мальовничі ферми та лани, пасовища та сади призначені в першу чергу для розваги туристів.

„Міське село” – це осередок жителів міст у сільській місцевості, який складається із сучасних будинків та необхідної інфраструктури. В цих будинках проживають громадяни, які працюють у місті, але віддають перевагу проживанню у сільській місцевості. Такі міські села” стали дуже популярні у світі в останні 20 років. Продаж або довгострокова оренда земельних ділянок під цими об’єктами може стати додатковим істотним джерелом наповнення сільського або селищного бюджету. Створення таких міських сіл” впливатиме і на вартість земель сіл, селищ, адже експертна оцінка, яка передуватиме відведенню земельної ділянки, має визначити підвищену вартість землі (з урахуванням вартості такого інвестиційного проекту). Не слід з острахом ставитися до продажу земельних ділянок інвесторам-забудовникам: сплативши раз вартість ділянки, вони сплачуватимуть земельний податок щороку, тобто громада не втратить від продажу.

Специфічним є те, що землі територіальної громади села, селища не є самостійною категорією земель, тобто можуть включати землі різних категорій. Це вимагає від місцевих рад та їх виконавчих органів здійснення управління землями з різним цільовим призначенням. У зв'язку з цим слід вважати доцільним широке залучення громадськості до вирішення питань управління землями різного цільового призначення. Це дозволить розширити професійну та інформаційну базу прийняття рішень, покращить стан демократії та законності у земельній сфері, сприятиме прозорості місцевого самоврядування. Залучення громадськості може здійснюватися шляхом опитування, організації громадських слухань, публічного обговорення, заснування постійної співпраці органів місцевого самоврядування з громадськими організаціями  - з місцевими, регіональним та всеукраїнськими, з фаховими та з організаціями широкого профілю на зразок „Асоціацій допомоги місцевому самоврядуванню”, поширених в США. Це сприятиме обміну досвідом, поширенню "найкращих практик" у сфері управління сільськими та селищними земельними ресурсами.

Ще однією важливою рекомендацією є широке впровадження конкурентних основ у сфері надання земельних ділянок територіальної громади у власність та користування. У всіх випадках, коли більше однієї особи претендує на користування або придбання ділянки комунальної власності, організація і проведення земельного аукціону (конкурсу) має стати правилом, а не виключенням. Закон сьогодні дозволяє продавати на конкурсі не лише ділянку, а й право користування нею на умовах оренди; досвід наших сусідів – поляків, росіян, угорців – свідчить, що конкурентний продаж істотно підвищує надходження до місцевих бюджетів та відповідальність землекористувачів за результати своєї діяльності.


Свіжі обговорення на агро-форумі: Что лучше посеять на земле, которая долгое время не обрабатывалась СИЛАКТИВ. Микроудобрение на основе активного кремния. сеялка зерновая ССВ 3.5 Вопрос по тракторам. Какую технику выбрать? Мята на участке
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.