16 серпня 2017р.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
 
Правове забезпечення

створення суб'єктів господарювання в АПК .:. змінити
загальні засади .:. змінити
Про захист економічної конкуренції .:. змінити

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                Про захист економічної конкуренції

      ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 12, ст.64 )


     Цей Закон   визначає  правові  засади  підтримки  та  захисту
економічної конкуренції,  обмеження  монополізму  в  господарській
діяльності    і    спрямований    на    забезпечення   ефективного
функціонування економіки України на основі  розвитку  конкурентних
відносин.

                             Розділ I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термінів

     Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення:

     економічна конкуренція    (конкуренція)    -   змагання   між
суб'єктами  господарювання  з  метою  здобуття   завдяки   власним
досягненням   переваг   над   іншими   суб'єктами  господарювання,
внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість
вибирати  між  кількома продавцями,  покупцями,  а окремий суб'єкт
господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

     інформація -  відомості  в  будь-якій  формі  й  вигляді   та
збережені  на  будь-яких  носіях (у тому числі листування,  книги,
помітки,  ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми
тощо),  фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові
записи,  бази даних комп'ютерних  систем  або  повне  чи  часткове
відтворення   їх  елементів),  пояснення  осіб  та  будь-які  інші
публічно оголошені чи документовані відомості;

     контроль - вирішальний вплив однієї чи  декількох  пов'язаних
юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта
господарювання чи його частини,  який  здійснюється  безпосередньо
або   через  інших  осіб,  зокрема  завдяки:  праву  володіння  чи
користування всіма активами чи їх  значною  частиною;  праву,  яке
забезпечує  вирішальний  вплив  на  формування складу,  результати
голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання;
укладенню  договорів і контрактів,  які дають можливість визначати
умови господарської діяльності,  давати обов'язкові  до  виконання
вказівки   або   виконувати  функції  органу  управління  суб'єкта
господарювання;  заміщенню посади керівника,  заступника керівника
спостережної  ради,  правління,  іншого наглядового чи виконавчого
органу суб'єкта господарювання особою,  яка вже  обіймає  одну  чи
кілька  із  зазначених  посад  в  інших  суб'єктах господарювання;
обійманню  більше  половини  посад   членів   спостережної   ради,
правління,   інших   наглядових  чи  виконавчих  органів  суб'єкта
господарювання особами,  які  вже  обіймають  одну  чи  кілька  із
зазначених  посад  в  іншому суб'єкті господарювання.  Пов'язаними
особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено
здійснюють  господарську  діяльність,  у  тому  числі  спільно або
узгоджено  чинять  вплив  на  господарську   діяльність   суб'єкта
господарювання;

     малий та середній підприємець - суб'єкт господарювання, доход
(виручка) від реалізації продукції  (товарів,  робіт,  послуг)  за
останній  фінансовий  рік  чи  вартість активів якого не перевищує
суми,  еквівалентної  500  тисячам  євро,  визначеної  за   курсом
Національного  банку України,  що діяв в останній день фінансового
року, якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є конкуренти із
значно більшою ринковою часткою;

     монополізація -     досягнення    суб'єктом    господарювання
монопольного (домінуючого) становища на ринку товару,  підтримання
або посилення цього становища;

     органи влади   -   міністерства  та  інші  центральні  органи
виконавчої влади,  Верховна Рада  Автономної  Республіки  Крим  та
органи  виконавчої  влади  Автономної  Республіки  Крим,  державні
органи,  що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів  природних
монополій,  ринку  цінних  паперів,  державні органи приватизації,
Національна рада України з  питань  телебачення  і  радіомовлення,
місцеві органи виконавчої влади;

     об'єднання -  об'єднання юридичних та (або) фізичних осіб,  у
тому числі об'єднання підприємств, а також громадські організації;

     органи адміністративно-господарського управління та  контролю
-  суб'єкти  господарювання,  об'єднання,  інші  особи  в  частині
виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих
їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування;

     органи Антимонопольного  комітету  України  - Антимонопольний
комітет  України,  постійно  діючі  та  тимчасові  адміністративні
колегії Антимонопольного комітету України, державний уповноважений
Антимонопольного   комітету   України,   адміністративні   колегії
територіальних відділень Антимонопольного комітету України;

     ринок товару   (товарний   ринок)   -  сфера  обороту  товару
(взаємозамінних товарів),  на який протягом певного часу і в межах
певної території є попит і пропозиція;

     суб'єкт господарювання   -   юридична   особа  незалежно  від
організаційно-правової форми та форми власності чи фізична  особа,
що   здійснює  діяльність  з  виробництва,  реалізації,  придбання
товарів,  іншу господарську діяльність,  у тому числі яка здійснює
контроль  над іншою юридичною чи фізичною особою;  група суб'єктів
господарювання,  якщо один або декілька з них здійснюють  контроль
над  іншими.  Суб'єктами  господарювання  визнаються  також органи
державної влади,  органи місцевого самоврядування,  а також органи
адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх
діяльності з виробництва,  реалізації,  придбання товарів чи іншої
господарської  діяльності.  Господарською діяльністю не вважається
діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання
для кінцевого споживання;

     товар -  будь-який  предмет  господарського  обороту,  в тому
числі продукція,  роботи,  послуги,  документи,  що  підтверджують
зобов'язання та права (зокрема цінні папери).

     Стаття 2. Сфера застосування Закону

     1. Цим Законом регулюються відносини органів державної влади,
органів         місцевого         самоврядування,          органів
адміністративно-господарського    управління    та   контролю   із
суб'єктами  господарювання;  суб'єктів  господарювання  з   іншими
суб'єктами  господарювання,  із споживачами,  іншими юридичними та
фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

     2. Цей Закон застосовується до  відносин,  які  впливають  чи
можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

     Стаття 3. Законодавство про захист економічної конкуренції

     1. Законодавство    про    захист   економічної   конкуренції
грунтується на   нормах,   установлених    Конституцією    України
( 254к/96-вр  ),  і  складається із цього Закону,  законів України
"Про Антимонопольний комітет України" (  3659-12  ),  "Про  захист
від недобросовісної    конкуренції"    (    236/96-вр   ),   інших
нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

     2. Якщо міжнародним договором,  згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України,  встановлено інші правила, ніж ті,
що  містяться  у   цьому   Законі,   то   застосовуються   правила
міжнародного договору.

     3. Особливості    застосування   законодавства   про   захист
економічної   конкуренції,    зокрема    щодо    певних    галузей
промисловості,  можуть  бути  встановлені виключно шляхом внесення
змін до цього Закону.

     Стаття 4. Державна політика у сфері розвитку економічної
               конкуренції та обмеження монополізму

     1. Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції
та обмеження монополізму в  господарській  діяльності,  здійснення
заходів     щодо     демонополізації     економіки,    фінансової,
матеріально-технічної,  інформаційної,  консультативної  та  іншої
підтримки   суб'єктів   господарювання,   які   сприяють  розвитку
конкуренції, здійснюється уповноваженими органами державної влади,
органами       місцевого      самоврядування      та      органами
адміністративно-господарського управління та контролю.

     2.  Суб'єкти  господарювання,  органи влади, органи місцевого
самоврядування,   а  також  органи  адміністративно-господарського
управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та
не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний
вплив на конкуренцію.

     3. Державний контроль за додержанням законодавства про захист
економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання
та  споживачів   від   його   порушень    здійснюються    органами
Антимонопольного комітету України.

     4. Органи     влади,    органи    місцевого   самоврядування,
органи  адміністративно-господарського  управління   та   контролю
зобов'язані сприяти Антимонопольному комітету України у здійсненні
його  повноважень  у  сфері  підтримки   й   захисту   економічної
конкуренції,  обмеження  монополізму  та  контролю  за додержанням
законодавства про захист економічної конкуренції.

     5. З метою однакового  застосування  норм  законодавства  про
захист  економічної  конкуренції,  в  тому числі законодавства про
захист від недобросовісної  конкуренції,  Антимонопольний  комітет
України дає рекомендаційні роз'яснення з питань застосування цього
законодавства.

                            Розділ II

             АНТИКОНКУРЕНТНІ УЗГОДЖЕНІ ДІЇ СУБ'ЄКТІВ
             ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЗЛОВЖИВАННЯ МОНОПОЛЬНИМ
                 (ДОМІНУЮЧИМ) СТАНОВИЩЕМ НА РИНКУ

     Стаття 5. Узгоджені дії

     1. Узгодженими діями є  укладення  суб'єктами  господарювання
угод у будь-якій формі,  прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій
формі,  а також  будь-яка  інша  погоджена  конкурентна  поведінка
(діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

     Узгодженими діями  є також створення суб'єкта господарювання,
метою чи наслідком  створення  якого  є  координація  конкурентної
поведінки  між  суб'єктами господарювання,  що створили зазначений
суб'єкт господарювання,  або між ними та  новоствореним  суб'єктом
господарювання.

     2. Особи,  які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є
учасниками узгоджених дій.

     Стаття 6. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів
               господарювання

     1. Антиконкурентними  узгодженими діями є узгоджені дії,  які
призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження
конкуренції.

     2. Антиконкурентними узгодженими діями,  зокрема,  визнаються
узгоджені дії, які стосуються:

     1) встановлення цін чи інших умов  придбання  або  реалізації
товарів;

     2) обмеження        виробництва,        ринків       товарів,
техніко-технологічного  розвитку,  інвестицій   або   встановлення
контролю над ними;

     3) розподілу  ринків  чи  джерел постачання за територіальним
принципом,  асортиментом  товарів,  обсягом   їх   реалізації   чи
придбання,  за  колом  продавців,  покупців  або  споживачів чи за
іншими ознаками;

     4) спотворення  результатів  торгів,  аукціонів,   конкурсів,
тендерів;

     5) усунення  з  ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з
ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

     6) застосування різних умов до  рівнозначних  угод  з  іншими
суб'єктами   господарювання,   що  ставить  останніх  у  невигідне
становище в конкуренції;

     7) укладення  угод  за  умови  прийняття  іншими   суб'єктами
господарювання  додаткових  зобов'язань,  які за своїм змістом або
згідно з торговими та іншими чесними  звичаями  в  підприємницькій
діяльності не стосуються предмета цих угод;

     8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів
господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

     3. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій  забороняється  і
тягне за собою відповідальність згідно з законом.

     4. Особа,  що  вчинила  антиконкурентні  узгоджені  дії,  але
раніше за інших учасників цих дій добровільно  повідомила  про  це
Антимонопольний  комітет  України чи його територіальне відділення
та надала інформацію,  яка  має  суттєве  значення  для  прийняття
рішення  у  справі,  звільняється від відповідальності за вчинення
антиконкурентних узгоджених дій,  передбаченої  статтею  52  цього
Закону.

     Не може бути звільнена від відповідальності особа,  визначена
у цій частині, якщо вона:

     не вжила   ефективних   заходів   стосовно   припинення   нею
антиконкурентних   узгоджених   дій  після  повідомлення  про  них
Антимонопольному комітету України;

     була ініціатором      чи      забезпечувала       керівництво
антиконкурентними узгодженими діями;

     не надала  всіх  доказів або інформації стосовно вчинення нею
порушення,  про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно
отримати.

     Стаття 7. Узгоджені дії малих або середніх підприємців

     Положення статті   6   цього   Закону  не  застосовуються  до
будь-яких  добровільних  узгоджених   дій   малих   або   середніх
підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до
суттєвого   обмеження   конкуренції   та    сприяють    підвищенню
конкурентоспроможності малих або середніх підприємців.

     Стаття 8. Узгоджені дії стосовно постачання та використання
               товарів

     1. Положення статті  6  цього  Закону  не  застосовуються  до
узгоджених  дій  щодо  постачання  чи  використання товарів,  якщо
учасник узгоджених дій стосовно  іншого  учасника  узгоджених  дій
встановлює обмеження на:

     використання поставлених   ним   товарів   чи  товарів  інших
постачальників;

     придбання в інших суб'єктів господарювання або  продаж  іншим
суб'єктам господарювання чи споживачам інших товарів;

     придбання товарів,   які  за  своєю  природою  або  згідно  з
торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій  діяльності
не належать до предмета угоди;

     формування цін   або   інших   умов   договору   про   продаж
поставленого товару іншим суб'єктам господарювання чи споживачам.

     2. До  узгоджених  дій,  передбачених  частиною  першою  цієї
статті,  застосовуються положення статті 6 цього Закону, якщо такі
узгоджені дії:

     призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку
чи в значній його частині,  у тому числі монополізації відповідних
ринків;

     обмежують доступ на ринок інших суб'єктів господарювання;

     призводять  до економічно необгрунтованого підвищення цін або
дефіциту товарів.

     Стаття 9. Узгоджені дії стосовно прав інтелектуальної
               власності

     1. Положення  статті 6 цього Закону не застосовуються до угод
про передачу прав інтелектуальної власності або  про  використання
об'єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони
обмежують у здійсненні  господарської  діяльності  сторону  угоди,
якій  передається  право,  якщо  ці  обмеження не виходять за межі
законних прав суб'єкта права інтелектуальної власності.

     2. Вважається,  що не виходять за  межі  прав,  зазначених  у
частині  першій цієї статті,  обмеження стосовно обсягу прав,  які
передаються,  строку та  території  дії  дозволу  на  використання
об'єкта права інтелектуальної власності,  а також виду діяльності,
сфери використання, мінімального обсягу виробництва.

     Стаття 10. Узгоджені дії, які можуть бути дозволені

     1. Узгоджені дії,  передбачені статтею 6 цього Закону, можуть
бути  дозволені  відповідними  органами  Антимонопольного комітету
України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

     вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

     техніко-технологічному, економічному розвитку;

     розвитку малих або середніх підприємців;

     оптимізації експорту чи імпорту товарів;

     розробленню та застосуванню уніфікованих технічних  умов  або
стандартів на товари;

     раціоналізації виробництва.

     2. Узгоджені  дії,  передбачені в частині першій цієї статті,
не  можуть  бути  дозволені  органами  Антимонопольного   комітету
України, якщо конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи в
значній його частині.

     3. Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на
які  Антимонопольним  комітетом  України  не  було  надано дозволу
відповідно до частини другої цієї статті, якщо учасники узгоджених
дій   доведуть,  що  позитивний  ефект  для  суспільних  інтересів
переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

     4. Дозвіл згідно з частиною третьою цієї статті не може  бути
наданий, якщо:

     учасники узгоджених  дій  застосовують  обмеження,  які  не є
необхідними для реалізації узгоджених дій;

     обмеження конкуренції  становить  загрозу  системі   ринкової
економіки.

     5. Вчинення узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї
статті, забороняється до отримання в установленому порядку дозволу
органів Антимонопольного комітету України.

     Стаття 11. Типові вимоги до узгоджених дій

     1. Антимонопольний  комітет  України  може  визначати  типові
вимоги до узгоджених дій,  передбачених у статтях 7,  8,  9  і  10
цього Закону.

     2. Узгоджені  дії,  що відповідають типовим вимогам до певних
видів  узгоджених  дій,  встановлених  Антимонопольним   комітетом
України,    дозволяються    і    не   потребують   згоди   органів
Антимонопольного комітету України  відповідно  до  частини  першої
статті  10  цього  Закону,  якщо  про  це  прямо вказано в рішенні
Антимонопольного комітету України про встановлення типових вимог.

     Стаття 12. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта
                господарювання

     1. Суб'єкт   господарювання   займає  монопольне  (домінуюче)
становище на ринку товару, якщо:

     на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

     не зазнає   значної   конкуренції    внаслідок    обмеженості
можливостей  доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі
сировини,  матеріалів та збуту  товарів,  наявності  бар'єрів  для
доступу  на ринок інших суб'єктів господарювання,  наявності пільг
чи інших обставин.

     2. Монопольним  (домінуючим)  вважається  становище  суб'єкта
господарювання,   частка   якого  на  ринку  товару  перевищує  35
відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

     3. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище
суб'єкта   господарювання,   якщо  його  частка  на  ринку  товару
становить 35 або  менше  відсотків,  але  він  не  зазнає  значної
конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток
ринку, які належать конкурентам.

     4. Вважається,  що  кожен  із  двох   чи   більше   суб'єктів
господарювання  займає  монопольне  (домінуюче) становище на ринку
товару,  якщо  стосовно  певного  виду  товару  між   ними   немає
конкуренції  або є незначна конкуренція і щодо них,  разом узятих,
виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

     5. Монопольним  (домінуючим)   вважається   також   становище
кожного  з  кількох  суб'єктів  господарювання,  якщо стосовно них
виконуються такі умови:

     сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів  господарювання,
яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує
50 відсотків;

     сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів  господарювання,
яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує
70 відсотків -

     і при цьому вони не доведуть,  що стосовно них не виконуються
умови частини четвертої цієї статті.

     Стаття 13. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на
                ринку

     1. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на  ринку
є  дії  чи  бездіяльність  суб'єкта  господарювання,  який  займає
монопольне (домінуюче) становище на ринку,  що призвели або можуть
призвести  до  недопущення,  усунення  чи  обмеження  конкуренції,
зокрема   обмеження   конкурентоспроможності    інших    суб'єктів
господарювання,    або   ущемлення   інтересів   інших   суб'єктів
господарювання чи споживачів,  які  були  б  неможливими  за  умов
існування значної конкуренції на ринку.

     2. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку,
зокрема, визнається:

     1) встановлення  таких  цін  чи  інших  умов  придбання   або
реалізації  товару,  які  неможливо  було  б  встановити  за  умов
існування значної конкуренції на ринку;

     2) застосування  різних  цін  чи   різних   інших   умов   до
рівнозначних  угод  з  суб'єктами  господарювання,  продавцями  чи
покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

     3) обумовлення   укладання    угод    прийняттям    суб'єктом
господарювання  додаткових зобов'язань,  які за своєю природою або
згідно з торговими та іншими чесними  звичаями  у  підприємницькій
діяльності не стосуються предмета договору;

     4) обмеження виробництва,  ринків або технічного розвитку, що
завдало чи може  завдати  шкоди  іншим  суб'єктам  господарювання,
покупцям, продавцям;

     5) часткова  або  повна  відмова від придбання або реалізації
товару  за  відсутності  альтернативних   джерел   реалізації   чи
придбання;

     6) суттєве  обмеження  конкурентоспроможності інших суб'єктів
господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

     7) створення перешкод доступу на ринок (виходу  з  ринку)  чи
усунення    з   ринку   продавців,   покупців,   інших   суб'єктів
господарювання.

     3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем  на  ринку
забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

     Стаття 14. Висновки щодо кваліфікації дій

     З метою   запобігання  порушенням  законодавства  про  захист
економічної   конкуренції,   підвищення   передбачуваності    його
застосування   органи  Антимонопольного  комітету  України  можуть
надавати  суб'єктам  господарювання  на  підставі   наданої   ними
інформації   висновки  у  формі  рекомендаційних  роз'яснень  щодо
відповідності дій суб'єктів господарювання положенням статей 6, 10
та 13 цього Закону.

                            Розділ III

                   АНТИКОНКУРЕНТНІ ДІЇ ОРГАНІВ
         ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОРГАНІВ
           АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ТА
                             КОНТРОЛЮ

     Стаття 15. Антиконкурентні дії органів влади, органів
                місцевого самоврядування, органів
                адміністративно-господарського управління
                та контролю

     1. Антиконкурентними  діями органів влади,  органів місцевого
самоврядування,  органів адміністративно-господарського управління
та   контролю   є  прийняття  будь-яких  актів  (рішень,  наказів,
розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок,
укладення  угод  або  будь-які  інші  дії чи бездіяльність органів
влади,     органів     місцевого      самоврядування,      органів
адміністративно-господарського      управління     та     контролю
(колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть
призвести  до  недопущення,  усунення,  обмеження  чи  спотворення
конкуренції.

     2. Антиконкурентними діями органів влади,  органів  місцевого
самоврядування,  органів адміністративно-господарського управління
та контролю, зокрема, визнаються:

     заборона або перешкоджання  створенню  нових  підприємств  чи
здійснення   підприємництва   в   інших  організаційних  формах  у
будь-якій сфері  діяльності,  а  також  встановлення  обмежень  на
здійснення окремих видів діяльності,  на виробництво, придбання чи
реалізацію певних видів товарів;

     пряме або опосередковане примушення суб'єктів  господарювання
до вступу в асоціації,  концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші
форми   об'єднань   або    здійснення    концентрації    суб'єктів
господарювання в інших формах;

     пряме або  опосередковане примушення суб'єктів господарювання
до  пріоритетного  укладення  договорів,  першочергової   поставки
товарів  певному  колу споживачів чи першочергового їх придбання у
певних продавців;

     будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів,
а   також   розподіл   ринків  між  суб'єктами  господарювання  за
територіальним  принципом,  асортиментом   товарів,   обсягом   їх
реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

     встановлення заборони  на  реалізацію певних товарів з одного
регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію  товарів
з  одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних
умов;

     надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів
господарювання   пільг   чи  інших  переваг,  які  ставлять  їх  у
привілейоване становище стосовно конкурентів,  що  призводить  або
може призвести до недопущення,  усунення, обмеження чи спотворення
конкуренції;

     дія, внаслідок  якої  окремим  суб'єктам  господарювання  або
групам   суб'єктів   господарювання  створюються  несприятливі  чи
дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

     дія, якою  встановлюються  не  передбачені  законами  України
заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо
придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм
діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

     3. Вчинення   антиконкурентних  дій  органів  влади,  органів
місцевого самоврядування,  органів  адміністративно-господарського
управління   та   контролю   забороняється   і   тягне   за  собою
відповідальність згідно з законом.

     Стаття 16. Заборона делегування повноважень органів влади та
                органів місцевого самоврядування

     Органам влади    та    органам    місцевого    самоврядування
забороняється делегування окремих владних повноважень об'єднанням,
підприємствам   та   іншим   суб'єктам   господарювання,  якщо  це
призводить або може призвести до недопущення,  усунення, обмеження
чи спотворення конкуренції.

     Стаття 17. Заборона схилення до порушень законодавства про
                захист економічної конкуренції та їх легітимації

     Забороняються дії чи  бездіяльність  органів  влади,  органів
місцевого  самоврядування,  органів адміністративно-господарського
управління та контролю (колегіального органу чи посадової  особи),
що  полягають у схиленні суб'єктів господарювання,  органів влади,
органів         місцевого         самоврядування,          органів
адміністративно-господарського  управління та контролю до порушень
законодавства про захист економічної конкуренції,  створенні  умов
для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

                            Розділ IV

            ОБМЕЖУВАЛЬНА ТА ДИСКРИМІНАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
               СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ОБ'ЄДНАНЬ

     Стаття 18. Обмежувальна діяльність суб'єктів господарювання,
                об'єднань

     1. Суб'єктам    господарювання,   об'єднанням   забороняється
схиляти  інших  суб'єктів  господарювання  до  вчинення   порушень
законодавства   про  захист  економічної  конкуренції  чи  сприяти
вчиненню таких порушень.

     2. Суб'єктам   господарювання,   об'єднанням    забороняється
примушувати інших суб'єктів господарювання:

     до антиконкурентних  узгоджених  дій,  визначених  статтею  6
цього Закону;

     до узгоджених дій,  визначених статтями 7,  8,  9 та 10 цього
Закону;

     до участі у концентрації суб'єктів господарювання, визначеної
статтею 22 цього Закону.

     Стаття 19. Неправомірне використання суб'єктом
                господарювання ринкового становища

     1. Суб'єктам господарювання,  які отримали дозвіл відповідних
органів  Антимонопольного  комітету  України  на   узгоджені   дії
відповідно  до  частини  першої статті 10 цього Закону,  суб'єктам
господарювання, узгоджені дії яких дозволені згідно із статтями 7,
8 і 9 цього Закону, забороняється встановлювати щодо господарської
діяльності суб'єктів господарювання обмеження, які, як правило, не
застосовуються    до    інших    суб'єктів   господарювання,   або
застосовувати без об'єктивно виправданих причин різний  підхід  до
різних суб'єктів господарювання.

     2. Суб'єктам   господарювання,   які  відповідно  до  частини
третьої статті 10 цього Закону отримали дозвіл Кабінету  Міністрів
України   на   узгоджені   дії   незалежно  від  наявності  в  них
монопольного становища,  забороняється вчиняти дії,  що вважаються
зловживанням   монопольним   (домінуючим)   становищем  на  ринку,
відповідно до статті 13 цього Закону.

     3. Суб'єктам господарювання, зазначеним у частині першій цієї
статті,  забороняється  схиляти  інших суб'єктів господарювання до
надання будь-яким суб'єктам господарювання без об'єктивних  причин
переважних умов у господарській діяльності.

     4. Положення   частин   першої   та   третьої   цієї   статті
застосовуються також до суб'єктів  господарювання,  якщо  від  них
через  відсутність  альтернативних  джерел отримання чи постачання
певного  виду  товарів  залежать  малі  або  середні   підприємці.
Продавець  певного виду товарів вважається таким,  що залежить від
покупця,  якщо цей покупець  отримує  від  такого  продавця,  крім
традиційних  торговельних  знижок  чи  винагород  в  іншій  формі,
особливу винагороду, яку не отримують інші подібні покупці.

     Стаття 20. Дискримінація конкурентів суб'єктами
                господарювання

     Суб'єктам господарювання,  що  мають  значно більший ринковий
вплив порівняно з малими або  середніми  підприємцями,  які  є  їх
конкурентами,  забороняється  створення  перешкод  у господарській
діяльності малим або середнім підприємцям,  зокрема вчинення  дій,
заборонених  згідно  з частинами першою та третьою статті 19 цього
Закону.

     Стаття 21. Обмежувальна діяльність об'єднань

     1. Не допускається обмежувальна діяльність  об'єднань  шляхом
відмови   суб'єктові   господарювання   у   прийнятті   до  такого
об'єднання,  яка ставить його у невигідне становище в конкуренції,
якщо така відмова є необгрунтованою і невиправданою.

     2. Частина  перша  цієї  статті  застосовується до об'єднань,
якщо стосовно них виконуються такі умови:

     об'єднання може об'єднати всіх  учасників  певного  ринку  чи
території;

     об'єднання створюється  чи  діє  для досягнення цілей,  що не
передбачають отримання прибутку;

     створення та   діяльність   об'єднання   не   призводить   до
економічної концентрації та антиконкурентних узгоджених дій згідно
з цим Законом.

                             Розділ V

                    КОНТРОЛЬ ЗА КОНЦЕНТРАЦІЄЮ
                     СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

     Стаття 22. Концентрація суб'єктів господарювання

     1. З   метою   запобігання   монополізації  товарних  ринків,
зловживання   монопольним   (домінуючим)   становищем,   обмеження
конкуренції  органи  Антимонопольного  комітету України здійснюють
державний   контроль   за   концентрацією суб'єктів господарювання
(далі - концентрація).

     2. Концентрацією визнається:

     1) злиття  суб'єктів  господарювання  або  приєднання  одного
суб'єкта господарювання до іншого;

     2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю  одним
або  кількома  суб'єктами  господарювання  над  одним або кількома
суб'єктами господарювання чи частинами  суб'єктів  господарювання,
зокрема, шляхом:

     а) безпосереднього або опосередкованого придбання,  набуття у
власність іншим способом активів  у  вигляді  цілісного  майнового
комплексу  або  структурного  підрозділу  суб'єкта господарювання,
одержання в управління,  оренду,  лізинг,  концесію чи  набуття  в
інший  спосіб  права  користування  активами  у  вигляді цілісного
майнового   комплексу   або   структурного   підрозділу   суб'єкта
господарювання,   в   тому   числі   придбання   активів  суб'єкта
господарювання, що ліквідується;

     б) призначення або обрання на  посаду  керівника,  заступника
керівника  спостережної  ради,  правління,  іншого  наглядового чи
виконавчого органу суб'єкта господарювання особи,  яка вже обіймає
одну   чи   кілька   з   перелічених   посад   в  інших  суб'єктах
господарювання,  або створення ситуації,  при якій більше половини
посад  членів  спостережної ради,  правління,  інших наглядових чи
виконавчих  органів  двох  чи  більше   суб'єктів   господарювання
обіймають одні й ті самі особи;

     в) створення   суб'єкта   господарювання   двома   і   більше
суб'єктами господарювання,  який тривалий період  буде  самостійно
здійснювати   господарську   діяльність,  і  при  цьому  зазначене
створення не приводить до координації конкурентної  поведінки  між
суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання,
або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

     3) безпосереднє  або  опосередковане  придбання,  набуття   у
власність  іншим способом чи одержання в управління часток (акцій,
паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків
голосів   у   вищому   органі   управління  відповідного  суб'єкта
господарювання.

     3. Не вважаються концентрацією:

     1) створення  суб'єкта  господарювання,  метою  чи  внаслідок
створення  якого  здійснюється  координація конкурентної поведінки
між суб'єктами  господарювання,  що  створили  зазначений  суб'єкт
господарювання,   або   між   ними   та   новоствореним  суб'єктом
господарювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії відповідно
до абзацу другого частини першої статті 5 цього Закону;

     2) придбання  часток  (акцій,  паїв)  суб'єкта господарювання
особою,  основним видом діяльності якої  є  проведення  фінансових
операцій  чи  операцій  з  цінними  паперами,  якщо  це  придбання
здійснюється з  метою  їх  наступного  перепродажу  за  умови,  що
зазначена  особа  не  бере участі в голосуванні у вищому органі чи
інших органах управління суб'єкта господарювання. У такому випадку
наступний  перепродаж  має  бути здійснений протягом одного року з
дня придбання часток (акцій,  паїв). На клопотання зазначених осіб
із   обгрунтуванням   про   неможливість   здійснення   наступного
перепродажу  органи  Антимонопольного  комітету   України   можуть
прийняти рішення про продовження цього строку;

     3) дії,   які  здійснюються  між  суб'єктами  господарювання,
пов'язаними  відносинами  контролю,   у   випадках,   передбачених
частиною другою цієї статті, крім випадків набуття такого контролю
без отримання  дозволу  Антимонопольного  комітету  України,  якщо
необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;

     4) набуття  контролю  над  суб'єктом  господарювання або його
частиною,  в тому числі завдяки праву управління та  розпорядження
його  майном  арбітражним керуючим,  службовою чи посадовою особою
органу державної влади.

     Стаття 23. Учасники концентрації суб'єктів господарювання

     Учасниками концентрації визнаються:

     суб'єкти господарювання,  стосовно яких здійснюється або  має
здійснитися злиття, приєднання;

     суб'єкти господарювання, які набувають або мають намір набути
контроль над суб'єктом господарювання, чи суб'єкти господарювання,
щодо яких набувається або має набутися контроль;

     суб'єкти господарювання,  активи (майно), частки (акції, паї)
яких   набуваються   у   власність,   одержуються   в   управління
(користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх
покупці (одержувачі), набувачі;

     суб'єкти господарювання,  що  є   або   мають   намір   стати
засновниками      (учасниками)      новостворюваного      суб'єкта
господарювання.   У   разі  коли  одним  із  засновників  є  орган
виконавчої    влади,   орган   місцевого   самоврядування,   орган
адміністративно-господарського  управління  та контролю, учасником
концентрації   вважається  також  суб'єкт  господарювання,  активи
(майно),  частки  (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду
новостворюваного суб'єкта господарювання;

     фізичні та    юридичні    особи,   пов'язані   з   учасниками
концентрації, зазначеними в абзацах другому - п'ятому цієї статті,
відносинами  контролю,  що  дає  підстави визнати відповідну групу
осіб  згідно  із  статтею  1   цього   Закону   єдиним   суб'єктом
господарювання.

     Стаття 24. Випадки, в яких необхідне отримання дозволу на
                концентрацію суб'єктів господарювання

     1. Концентрація   може   бути   здійснена   лише   за   умови
попереднього  отримання  дозволу Антимонопольного комітету України
чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України:

     у випадках,  передбачених частиною  другою  статті  22  цього
Закону  та  іншими  актами  законодавства,  коли  сукупна вартість
активів  або   сукупний   обсяг   реалізації   товарів   учасників
концентрації,   з   урахуванням  відносин  контролю,  за  останній
фінансовий  рік,  у  тому  числі  за  кордоном,  перевищує   суму,
еквівалентну 12 мільйонам євро,  визначену за курсом Національного
банку України,  що діяв в останній день фінансового  року,  і  при
цьому:

     вартість (сукупна   вартість)  активів  або  обсяг  (сукупний
обсяг) реалізації товарів,  у тому числі за кордоном, не менш як у
двох  учасників  концентрації,  з  урахуванням  відносин контролю,
перевищує суму,  еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом
Національного  банку України,  що діяв в останній день фінансового
року у кожного, та

     вартість (сукупна  вартість)  активів  або  обсяг   (сукупний
обсяг)  реалізації  товарів  в  Україні  хоча  б  одного  учасника
концентрації,  з урахуванням відносин  контролю,  перевищує  суму,
еквівалентну  1  мільйону євро,  визначену за курсом Національного
банку України, що діяв в останній день фінансового року.

     2. При  розрахунку  обсягів  реалізації   товарів   учасників
концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на
додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою
для оподаткування в яких є оборот,  за останній фінансовий звітний
рік,  що передував поданню заяви.  Кошти,  отримані від реалізації
товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання,  пов'язаних
відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.

     3.  Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки,
для    розрахунку   вартості   активів   та   обсягів   реалізації
використовується  десята  частина  вартості  активів  комерційного
банку.  У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для
розрахунку   вартості  активів  страховика  використовується  сума
неттоактивів,  а  для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума
доходів   від   страхової  діяльності,  визначених  відповідно  до
законодавства України про страхову діяльність.

     4. Порядок    обчислення     порогових     показників,     що
використовуються  для цілей цієї статті,  а також його особливості
стосовно окремих категорій суб'єктів господарювання встановлюються
Антимонопольним комітетом України.

     5.  Концентрація,  яка потребує дозволу відповідно до частини
першої  цієї  статті,  забороняється  до  надання  дозволу  на  її
здійснення.   До  надання  такого  дозволу  учасники  концентрації
зобов'язані   утримуватися   від  дій,  які  можуть  призвести  до
обмеження  конкуренції  та  неможливості  відновлення  початкового
стану.

     Стаття 25. Підстави надання дозволу на концентрацію суб'єктів
                господарювання

     1. Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія
Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у
разі,  якщо вона  не  призводить  до  монополізації  чи  суттєвого
обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

     2. Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію,  на
здійснення якої Антимонопольний комітет України не  надав  дозволу
як  на  таку,  що не відповідає умовам частини першої цієї статті,
якщо  позитивний  ефект  для   суспільних   інтересів   зазначеної
концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

     3. Дозвіл  згідно  з частиною другою цієї статті не може бути
наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією:

     не є необхідними для досягнення мети концентрації;

     становлять загрозу системі ринкової економіки.

                            Розділ VI

            РОЗГЛЯД ЗАЯВ ТА СПРАВ ПРО НАДАННЯ ДОЗВОЛУ
             НА УЗГОДЖЕНІ ДІЇ, КОНЦЕНТРАЦІЮ СУБ'ЄКТІВ
                          ГОСПОДАРЮВАННЯ

     Стаття 26. Подання заяви про надання дозволу на узгоджені
                дії, концентрацію суб'єктів господарювання

     1. Учасники  узгоджених  дій,  учасники концентрації,  органи
влади,      органи      місцевого      самоврядування,      органи
адміністративно-господарського  управління  та контролю у порядку,
встановленому Антимонопольним комітетом України, звертаються:

     із заявою  про  надання  дозволу  на  узгоджені  дії   -   до
Антимонопольного   комітету   України   чи   його   територіальних
відділень;

     із заявою  про  надання  дозволу   на   концентрацію   -   до
Антимонопольного комітету України.

     Учасники узгоджених дій,  концентрації,  органи влади, органи
місцевого  самоврядування,  органи  адміністративно-господарського
управління   та  контролю  подають  спільну  заяву.  Інформація  з
обмеженим доступом,  необхідна для розгляду заяви, може подаватися
до  відповідних  органів  Антимонопольного  комітету  України цими
особами окремо.

     Зазначені особи можуть визначити особу,  яка  представляє  їх
інтереси та подає заяву.

     Заява та  додані  до  неї  документи  мають  містити повну та
достовірну інформацію.

     У разі  подання  недостовірної  інформації  заявники   несуть
відповідальність згідно із статтею 52 цього Закону.

     2. Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня
її надходження,  якщо протягом цього часу державний  уповноважений
Антимонопольного  комітету  України,  голова  його територіального
відділення не повернули заявнику заяву із повідомленням,  що  вона
та  інші  документи  не  відповідають встановленим Антимонопольним
комітетом України вимогам і це перешкоджає її розгляду.

     У  разі,  якщо учасник концентрації відмовляє іншому учаснику
концентрації  - заявнику у наданні документів та іншої інформації,
необхідної  для  розгляду  Антимонопольним  комітетом  України  чи
адміністративною колегією Антимонопольного комітету України заяви,
державний   уповноважений  Антимонопольного  комітету  України  на
підставі  звернення  заявника  приймає  розпорядження  про надання
учасником  концентрації  такої  інформації у визначений строк. Про
прийняте  розпорядження  повідомляється заявнику. Заява вважається
прийнятою   до   розгляду   після   отримання   всієї  інформації,
передбаченої цим розпорядженням.

     3. Якщо  дозвіл  на  узгоджені  дії  було   надано   органами
Антимонопольного  комітету  України на конкретно визначений строк,
суб'єкти  господарювання  мають  право   звернутися   до   органів
Антимонопольного  комітету  України  із заявою про продовження дії
дозволу.  Така заява подається за три місяці до закінчення  строку
дії дозволу.

     4. У разі,  якщо узгоджені дії чи концентрація провадяться із
застосуванням  конкурсних  процедур  (торги,  аукціони,  конкурси,
тендери  тощо),  заява  може  подаватись  як до початку конкурсної
процедури,  так і після,  але не  пізніше  тридцяти  днів  з  дати
оголошення переможця, якщо інше не передбачено законом.

     5. Якщо  суб'єкт  господарювання  вчиняє рівноцінні узгоджені
дії з різними суб'єктами господарювання,  заява може  бути  подана
щодо  однієї  узгодженої дії за умови надання інформації щодо всіх
інших  учасників   узгоджених   дій   у   порядку,   встановленому
Антимонопольним комітетом України.

     Стаття 27. Розгляд заяви про надання дозволу на узгоджені
                дії, концентрацію суб'єктів господарювання

     1. Органи Антимонопольного комітету України розглядають заяву
про  надання дозволу на узгоджені дії протягом трьох місяців з дня
прийняття її  до  розгляду  відповідним  органом  Антимонопольного
комітету України.

     Заява про  зміни  в  узгоджених  діях,  на  які було отримано
дозвіл органу Антимонопольного комітету України,  що  не  змінюють
кола   учасників   і   не   поширюються  на  інші  товарні  ринки,
розглядається органами Антимонопольного комітету України  протягом
тридцяти днів.

     Антимонопольний комітет  України  чи  адміністративна колегія
Антимонопольного комітету України розглядають  заяву  про  надання
дозволу  на концентрацію протягом тридцяти днів з дня прийняття її
до розгляду відповідним органом Антимонопольного комітету України.

     2. Заява залишається без розгляду у випадку  надходження  від
заявника  клопотання  про  відкликання  заяви,  про що приймається
розпорядження  відповідних   органів   Антимонопольного   комітету
України.

     3. Залишення  заяви  без розгляду не позбавляє заявника права
звернутися   до   Антимонопольного    комітету    України,    його
територіального відділення з повторною заявою.

     4. Інформація стосовно заявлених узгоджених дій, а саме щодо:
організаційно-правової   форми   учасників   узгоджених   дій,  їх
місцезнаходження  та  їх  представництв,  філій,  а  також виду та
змісту  узгоджених  дій  може  бути  опублікована  в друкованих чи
електронних    засобах    масової   інформації   або   оприлюднена
Антимонопольним   комітетом   України   чи   його   територіальним
відділенням в інший спосіб.

     Крім того,  може бути оприлюднена й інша інформація  стосовно
заявлених  узгоджених  дій,  а також інформація щодо концентрації,
якщо така інформація раніше була публічно оголошена або заявник не
заперечує проти такої публікації.

     Стаття 28. Прийняття рішень у заявах про надання дозволу
                на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів
                господарювання

     1. Якщо   протягом   строку   розгляду  заяви,  передбаченого
частиною першою статті 27 цього  Закону,  органи  Антимонопольного
комітету України не розпочали розгляду справи про узгоджені дії чи
концентрацію,  рішення про надання дозволу  на  узгоджені  дії  чи
концентрацію вважається прийнятим.

     2. Днем  прийняття  рішення  про надання дозволу на узгоджені
дії,  концентрацію,  відповідно до  частини  першої  цієї  статті,
вважається  останній  день  строку  розгляду заяви,  передбаченого
частиною першою статті 27 цього Закону.

     Стаття 29. Надання попередніх висновків стосовно узгоджених
                дій, концентрації суб'єктів господарювання

     1. Органи Антимонопольного комітету України надають суб'єктам
господарювання,  органам влади,  органам місцевого самоврядування,
органам  адміністративно-господарського  управління та контролю на
підставі заяви про надання попередніх висновків та доданої до  неї
інформації    попередні    висновки   стосовно   узгоджених   дій;
Антимонопольний  комітет  України   чи   адміністративна   колегія
Антимонопольного комітету України - щодо концентрації.

     Строк розгляду заяв про надання попередніх висновків стосовно
узгоджених дій, концентрації становить один місяць.

     2. Попередні висновки  відповідного  органу  Антимонопольного
комітету  України  надаються  у формі листа,  в якому зазначається
про:

     можливість надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

     можливість  відмови  в  наданні  дозволу  на  узгоджені  дії,
концентрацію;

     необхідність чи відсутність необхідності одержання дозволу на
узгоджені дії, концентрацію;

     недостатність інформації для будь-якого висновку.

     3. Одержання  попередніх  висновків  стосовно узгоджених дій,
концентрації  не  звільняє  учасників  узгоджених  дій,  учасників
концентрації,   органи  влади,  органи  місцевого  самоврядування,
органи адміністративно-господарського управління та  контролю  від
необхідності  звернутися  до  відповідних органів Антимонопольного
комітету України із заявою про надання дозволу на  узгоджені  дії,
концентрацію  у  випадках,  передбачених  статтями  10 та 24 цього
Закону.

     Стаття 30. Розгляд справи про узгоджені дії, концентрацію
                суб'єктів господарювання

     1.  У  разі  виявлення  підстав  для заборони узгоджених дій,
концентрації,  а  також  у  разі необхідності проведення складного
поглибленого   дослідження   чи   експертизи   відповідні   органи
Антимонопольного  комітету України розпочинають розгляд справи про
узгоджені дії чи концентрацію, про що приймається розпорядження та
письмово   повідомляється   особа,  яка  подала  заяву.  Разом  із
повідомленням  про  початок  розгляду  справи надсилається перелік
інформації,  яку  заявник  повинен  надати  для прийняття органами
Антимонопольного комітету України рішення у справі.

     2. Органи Антимонопольного комітету України можуть запитувати
у заявника та інших осіб додаткову інформацію, якщо її відсутність
перешкоджає  розгляду  справи,  а  також  призначити  експертизу в
порядку, визначеному статтею 43 цього Закону.

     3. Строк розгляду справи про узгоджені дії чи концентрацію не
повинен  перевищувати  трьох місяців. Перебіг строку починається з
дня  подання  заявником  у  повному обсязі інформації та отримання
висновку експерта згідно з частинами першою та другою цієї статті.
Якщо  протягом  строку  розгляду  справи органами Антимонопольного
комітету  України рішення не прийнято, вважається, що на узгоджені
дії чи концентрацію надано дозвіл.

     Днем прийняття  рішення про надання дозволу на узгоджені дії,
концентрацію вважається  останній  день  строку  розгляду  справи,
передбачений абзацом першим цієї частини.

     4. Розгляд справи зупиняється у разі неможливості її розгляду
до вирішення органом  Антимонопольного  комітету  України,  судом,
арбітражним  судом  пов'язаної з нею іншої справи або до вирішення
державним органом пов'язаного з нею іншого питання.  Про зупинення
розгляду  справи  та  його  поновлення  органами  Антимонопольного
комітету України приймається розпорядження,  про що повідомляється
заявнику.

     Органи Антимонопольного  комітету  України поновлюють розгляд
справи після усунення обставин, які зумовили його зупинення.

     Перебіг строку розгляду справи зупиняється  з  дня  зупинення
розгляду справи. З дня поновлення розгляду перебіг строку розгляду
справи продовжується.

     5. У розгляді заяв,  справ можуть брати участь  треті  особи,
якщо   рішення  органів  Антимонопольного  комітету  України  може
суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані цим Законом.

     Питання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб
вирішується   органами   Антимонопольного  комітету  України.  Про
залучення третьої особи органами Антимонопольного комітету України
приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть
участь у справі.

     Стаття 31. Рішення у справах про узгоджені дії, концентрацію
                суб'єктів господарювання

     1. За   результатами   розгляду   справ  про  узгоджені  дії,
концентрацію приймається рішення:

     Антимонопольним комітетом України - про  надання  дозволу  на
узгоджені   дії;  заборону  узгоджених  дій;  надання  дозволу  на
концентрацію;  погодження  установчих   документів   господарських
товариств, об'єднань чи змін до них; заборону концентрації;

     адміністративною колегією Антимонопольного комітету України -
про  надання  дозволу  на  концентрацію;   погодження   установчих
документів  господарських  товариств,  об'єднань  чи  змін до них;
надання дозволу  на  узгоджені  дії,  крім  дозволів  на  підставі
частини першої статті 10 цього Закону; заборону узгоджених дій;

     державним уповноваженим  Антимонопольного  комітету  України,
відповідною адміністративною колегією  територіального  відділення
Антимонопольного   комітету  України  -  про  надання  дозволу  на
узгоджені дії,  крім дозволів на підставі частини першої статті 10
цього Закону; заборону узгоджених дій.

     2. Рішення  органів  Антимонопольного  комітету  України  про
надання  дозволу  на  узгоджені  дії,   концентрацію   може   бути
обумовлено  виконанням  учасниками  узгоджених  дій,  концентрації
певних  вимог  і  зобов'язань,  які   усувають   або   пом'якшують
негативний вплив узгоджених дій, концентрації на конкуренцію. Такі
умови  і  зобов'язання  можуть  стосуватися,  зокрема,   обмеження
стосовно управління, користування чи розпорядження майном, а також
зобов'язання суб'єкта господарювання здійснити відчуження майна.

     Рішення про надання дозволу на узгоджені дії може бути надано
на невизначений або конкретно визначений строк,  який, як правило,
не повинен перевищувати п'яти років.

     3. Узгоджені дії,  концентрація мають бути здійснені протягом
року з дня прийняття рішення про надання дозволу на узгоджені дії,
концентрацію,  якщо  більший  строк  не визначено у рішенні.  Якщо
узгоджені дії,  концентрація у цей строк  не  здійснені,  учасники
узгоджених дій, концентрації мають подати нову заяву про отримання
дозволу органів Антимонопольного  комітету  України  на  узгоджені
дії, концентрацію.

     4. Заявнику надсилається рішення, крім інформації з обмеженим
доступом,  а також визначеної відповідним державним уповноваженим,
головою  відділення  інформації,  розголошення  якої  може завдати
шкоди інтересам інших осіб.

     5. Органи Антимонопольного  комітету  України,  які  прийняли
рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків,
передбачених статтею 58 цього Закону.  Вони мають право  виправити
допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки,  роз'яснити
своє рішення,  не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти
додаткове рішення,  якщо з якогось питання,  що досліджувалося під
час розгляду справи, не прийнято рішення.

     6. Інформація про прийняті рішення за  результатами  розгляду
заяв, справ про узгоджені дії, концентрацію може бути опублікована
в "Офіційному віснику України",  інших друкованих  чи  електронних
засобах масової інформації або оприлюднена в інший спосіб.

     Стаття 32. Підстави закриття розгляду справи про узгоджені
                дії, концентрацію суб'єктів господарювання

     1. Розгляд  справи про узгоджені дії,  концентрацію суб'єктів
господарювання підлягає закриттю без прийняття рішення по  суті  у
разі:

     надходження від заявника клопотання про відкликання заяви або
про закриття розгляду справи;

     неподання заявником   інформації   у   визначений    органами
Антимонопольного  комітету  України,  головою  його територіальних
відділень строк,  якщо відсутність  такої  інформації  перешкоджає
розгляду справи.

     2. Закриття  розгляду  справи  не  позбавляє  заявника  права
звернутися   до   Антимонопольного    комітету    України,    його
територіального  відділення  з  новою  заявою про надання згоди на
узгоджені дії, концентрацію.

     Стаття 33. Порядок надання Кабінетом Міністрів України
                дозволу на узгоджені дії, концентрацію

     1. У   тридцятиденний   строк   від   дня  прийняття  рішення
Антимонопольним комітетом України про заборону узгоджених  дій  чи
концентрації  особи,  визначені  в  частині першій статті 26 цього
Закону,  можуть звернутися до Кабінету Міністрів України із заявою
про надання дозволу на відповідні узгоджені дії чи концентрацію на
підставі частини третьої статті 10 або частини  другої  статті  25
цього Закону.

     2. Кабінет  Міністрів  України приймає мотивоване рішення про
надання дозволу на узгоджені дії,  концентрацію або про відмову  у
наданні такого дозволу.

     3. Рішення  Кабінету Міністрів України про надання дозволу на
узгоджені  дії,  концентрацію  може  містити   певні   вимоги   та
зобов'язання  до  учасників  узгоджених  дій, концентрації, в тому
числі  стосовно  вчинення  ними  певних  дій.   Такі   вимоги   та
зобов'язання  не  можуть  бути  спрямовані на здійснення тривалого
контролю за діяльністю учасників узгоджених дій, концентрації.

     4. Порядок надання Кабінетом  Міністрів  України  дозволу  на
узгоджені  дії,  концентрацію  встановлюється  Кабінетом Міністрів
України та має, зокрема, передбачати:

     створення комісії з числа  незалежних  експертів  для  оцінки
позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації;

     встановлення порядку   здійснення   контролю   за  виконанням
рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію.

     5. У разі втрати чинності рішенням Кабінету Міністрів України
про  надання  дозволу  на узгоджені дії,  концентрацію чи визнання
його недійсним в  установленому  порядку  органи  Антимонопольного
комітету   України   приймають   рішення   про  вжиття  заходів  з
відновлення початкового становища чи інших заходів,  які  усувають
або  пом'якшують негативний вплив узгоджених дій,  концентрації на
конкуренцію.

     Стаття 34. Плата для відшкодування витрат, пов'язаних із
                розглядом заяв

     1. За подання заяв про  надання  дозволу  на  узгоджені  дії,
концентрацію,  надання  висновків  відповідно  до  статей 14 та 29
цього Закону справляється плата в розмірах,  передбачених частиною
другою цієї статті.

     2. Плата справляється:

     із заяв  про  надання  дозволу  на  концентрацію -  у розмірі
300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  а в разі сплати
суми збору відповідно до абзацу четвертого цієї частини за надання
попередніх   висновків   з   цих   питань   -   у   розмірі    220
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     із заяв  про  надання  дозволу  на  узгоджені дії - у розмірі
150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  а в разі сплати
суми збору відповідно до абзацу четвертого цієї частини за надання
попередніх висновків з цих питань - у розмірі 70 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

     із заяв  про  надання висновків відповідно до статей 14 та 29
цього Закону - у розмірі 80  неоподатковуваних  мінімумів  доходів
громадян;

     за видачу  додаткових  примірників  завірених  копій рішень з
питань,   передбачених   цією   частиною,   -   у   розмірі    0,5
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен примірник.

     3. Плата   зараховується  до  спеціального  фонду  Державного
бюджету України як власні  надходження  Антимонопольного  комітету
України  і  використовується  на потреби Антимонопольного комітету
України та його  територіальних  відділень,  якщо  інше  прямо  не
передбачено законом.

     4. Неподання   до  Антимонопольного  комітету  України,  його
територіального відділення документа, що підтверджує сплату збору,
є  підставою  для  залишення  заяви без руху на строк,  визначений
органом   Антимонопольного   комітету   України,   головою    його
територіального  відділення.  У  разі несплати суми збору у строк,
визначений органом Антимонопольного комітету України, головою його
територіального відділення,  заява залишається без розгляду, що не
позбавляє заявника права звернутися до цього  органу  з  повторною
заявою.

     5. Подання    повторної   заяви,   в   якій   обставини,   що
характеризують узгоджені дії,  концентрацію, суттєво не змінилися,
не потребує повторного внесення плати.

Розділ VII

          РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО
                  ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

     Стаття 35. Розгляд справ про порушення законодавства про
                захист економічної конкуренції

     1. Розгляд  справ  про  порушення  законодавства  про  захист
економічної  конкуренції починається з прийняття розпорядження про
початок  розгляду  справи  та  закінчується  прийняттям  рішення у
справі.

     2. При розгляді справи про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:

     збирають і    аналізують   документи,   висновки   експертів,
пояснення осіб,  іншу  інформацію,  що  є  доказом  у  справі,  та
приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

     отримують пояснення  осіб,  які  беруть участь у справі,  або
будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

     Стаття 36. Підстави для початку розгляду справи

     1. Органи  Антимонопольного  комітету  України   розпочинають
розгляд  справи про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції за:

     заявами суб'єктів   господарювання,   громадян,    об'єднань,
установ,  організацій  про  порушення  їх  прав  внаслідок  дій чи
бездіяльності,  визначених цим Законом як порушення  законодавства
про захист економічної конкуренції;

     поданнями органів    державної   влади,   органів   місцевого
самоврядування,  органів адміністративно-господарського управління
та  контролю  про  порушення  законодавства про захист економічної
конкуренції;

     власною ініціативою   органів    Антимонопольного    комітету
України.

     У разі  надходження  від  заявника  клопотання про можливість
настання негативних наслідків,  пов'язаних із поданням заяви, та з
метою   захисту   його  інтересів  розгляд  справи  про  порушення
законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за
власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

     2. У   випадках,  коли  порушення  законодавства  про  захист
економічної  конкуренції  не  має  відчутного  впливу   на   умови
конкуренції  на  ринку,  заявнику  може бути відмовлено у розгляді
справи.

     Стаття 37. Початок розгляду справи

     1. У разі виявлення ознак порушення законодавства про  захист
економічної  конкуренції  органи Антимонопольного комітету України
приймають розпорядження про початок розгляду справи.

     2. Розпорядження про  початок  розгляду  справи  надсилається
відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

     3. Повідомлення  про  початок  розгляду  справи  надсилається
заявнику та третім особам.

     Стаття 38. Об'єднання і виділення справ, зупинення розгляду
                справи та його поновлення

     1. Органи  Антимонопольного  комітету України можуть прийняти
розпорядження  про  об'єднання  кількох  справ  в  одну  або   про
виділення справи для окремого розгляду.

     2. Розгляд  справи  може  бути  зупинено з власної ініціативи
відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою
особи,  яка  бере участь у справі,  до завершення розгляду органом
Антимонопольного  комітету  України,  судом,   арбітражним   судом
пов'язаної  з цією справою іншої справи або до вирішення державним
органом пов'язаного з нею іншого питання.  Про зупинення  розгляду
справи та його поновлення приймається розпорядження.

     Стаття 39. Особи, які беруть участь у справі

     1. Особами,  які беруть участь у справі, визнаються: сторони,
треті особи, їх представники.

     2. Сторонами у справі є відповідач і  заявник  (у  разі  якщо
справу розпочато за відповідною заявою).

     Заявником є  особа,  яка подала заяву,  подання про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції.

     Відповідачем є особа,  щодо якої здійснюється розгляд  справи
про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

     Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку
з тим,  що рішення може суттєво зачепити  її  права  та  інтереси,
охоронювані  цим  Законом.  Про  визнання  третьою особою органами
Антимонопольного комітету України приймається  розпорядження,  про
що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

     3. Встановивши,  що  як відповідач до участі у справі повинна
бути  залучена  інша  особа,  органами  Антимонопольного  комітету
України  приймається  розпорядження про заміну відповідача або про
залучення  до   участі   у   справі   співвідповідачів,   про   що
повідомляються особи, які беруть участь у справі.

     Стаття 40. Права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі

     1. Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право:

     ознайомлюватися з   матеріалами  справи  (крім  інформації  з
обмеженим доступом,  а також інформації,  розголошення  якої  може
завдати  шкоди  інтересам інших осіб,  які беруть (брали) участь у
справі, або перешкодити подальшому розгляду справи);

     наводити докази,  подавати  клопотання,   усні   й   письмові
пояснення (заперечення);

     одержувати копії   рішень   у  справі  (витяги  з  них,  крім
інформації з обмеженим доступом,  а також інформації, розголошення
якої  може завдати шкоди інтересам інших осіб,  які брали участь у
справі);

     оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.

     2. Особи,   які   беруть   участь   у   справі,   зобов'язані
добросовісно користуватися належними їм правами.

     Стаття 41. Забезпечення доказів

     1. Доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані,  які
дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

  



Новини
  ©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені. Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.