17 січня 2018р.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
 
Аграрні новини та оперативна статистика

23.11.2011всі новини дня

«Тихе полювання»: євростандарти ще не діють

Ігор Галущак, Львів, 22.11.2011 р.

Дивно, але офіційно лісові дикорослі ресурси, й, насамперед гриби та ягоди, в сучасній Україні чомусь називають «продукцією побічного користування». Між тим, особливо для областей Західного регіону, це вигіднай дуже перспективна справа. Але поки що - переважно для приватного бізнесу. Адже лісівникам непросто конкурувати тут з комерційними структурами, які працюють на єдиному податку, та й то далеко не завжди прозоро. Й це при високій рентабельності лісогрибного промислу. А державний сектор міг би на цьому майданчику гідно змагатися з приватним, що в результаті пішло б на користь їм обом, а держскарбниці й місцевим бюджетам  - тим більш.

Втрачені позиції

Досвідчені вітчизняні фахівці-мікологи, а саме так називають наших дипломованих грибознавців по-науковому, з ностальгією згадують той час, коли в період УРСР струнка система лісгоспів заготовлялай переробляла на своїх підсобних підприємствах на порядок, а то й на два, більше дикорослих їстівних грибів, ніж це робиться сьогодні,й причому – всіма теперішніми учасниками цього ринку.

Василь Рябчук, доктор сільгоспнаук, професор Національного лісотехнічного університету (НЛТУ), нарахував в Україні близько 70 легальних СПД, що займаються заготівлею та первинною переробкою лісових грибів. Більшість з них зосереджено в семи областях Західної України. У середньому в кожній з цих областей приватні заготівельники мають заробляють на грибах від 22 до 30 млн. гривень щорічного прибутку. Але надходження в бюджет від грибного бізнесу тут до останнього часу були мізерними.

 - Проблема в тому, - вважає Василь Петрович, - що колись обласні управління лісового господарства мали у своїй структурі необхідні відділи й штати співробітників, які займалися виключно побічним лісокористуванням. Але в період незалежності їх ліквідували начебто за непотрібністю. А система колись спиралася на розгалужену мережу грибоприймальних пунктів, а також своїх власних сушильних і консервних цехів. Це дозволяло в достатнійкількостій за прийнятними цінами постачати населеннютаку продукцію, яка до того ж повністю відповідала санітарно-споживчим нормам. А чи відповідає вона цим нормам зараз у приватників (зауважу, до речі, що у нас щодо дикорослих грибів та їх переробкидонині  діють ще радянські ДСТи) - це  велике питання.

Солідарний з ним і Тарас Колодій, львівський експерт-міколог(НЛТУ):

«Справа в тому, що згадані держстадарти (ДСТ 13799-72, ДСТ 87560-70-, ДСТ 13799-72 та ін.) визначають 53 види їстівних грибів. Щоравда, на мій погляд, ці стандарти давно застаріли. Скажімо, з того, що у нас трактують як умовно-їстівні, або взагалі неїстівні, навіть на Заході, відомому своїми жорсткими екологічними нормами, деякі такі гриби там відносять до розряду ледь не делікатесних! Наприклад, у не таких вже недалеких від нас Австрії та Німеччині в лісах не тільки збирають, але й навіть почали успішно культивувати так званий чорнильний гриб і рядовку фіолетову. А вони зростають в Західному регіоні вдосталь і без характерних для інших грибів циклів врожайності і неврожайності. Дається взнакий екологічна неграмотність нашого населення. Знають пересічні українці, як правило, 3-4 різновиди їстивних грибів.Звісно, білі, а також  - лисички, маслюки, опеньки. Крім того, в нас, на жаль, відсутня культура збирання другого українського «м'яса». Нерідко цінні породи грибів викорчовують буквально з корінням, що не може не впливати на сезонну врожайність. Але останнім часом галузь, як на мене, поступовопочинає відроджуватися, оскільки Держлісагенство та його структури на місцях починають робити в цьому напрямку певні кроки.  Скажімо, приватні підприємства, котрі організують масове збирання дикорослих  грибів, нині зобов’язані отримувати своєрідну ліцензію на таку діяльність, себто лісовий білет».

Довідка  

Лісовий білет - єдиний дозвільний документ в Україні, який надає право підприємствам Держлісагентству, а також приватним компаніям, проводити промислову заготівлю дикорослих грибів у лісах України. Для власних потреб громадяни проводять заготівлю вищезгаданих продуктів безкоштовно. Форма та порядок видачі Лісового білета визначені Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761. Відповідно до цієї постанови такий білет для заготівельника виписується лісогосподарським підприємством, на території якого проводиться заготівля другорядних лісових ресурсів, після сплати заготівельником нормативного збору до місцевого бюджету. Розмір нормативного збору за користування такими ресурсами визначається обласними радами й затверджується облдержадміністрацією. Зараз Держлісагентство Україна розробляє розміри єдиних нормативних зборів на заготівлю кожного окремого виду побічних лісових ресурсів. Лісовий білет, за ініціативою Держлісагентства, був затверджений Торгово-промисловою палатою України (ТППУ) як обов'язковий документ, що підтверджує походження продукції. Отже, при здійсненні експортних операцій з дикорослими грибами видачу сертифіката походження ТППУ проводить лише за наявності цього документа. Такий підхід сприяв посиленню контролю у сфері охорони, збереження, раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів і відповідно, в умовах фінансово-економічної кризи, дозволив поповнити місцеві бюджети.

Поліський досвід

Зазначене відродження насамперед помітно в українському Поліссі, де на стикові Житомирської, Рівненської та Волинської областей «тихе полювання» завжди було традиційним промислом і чималою підмогою для  тамтешніх мешканців.

«У травні цього року Волинською обласною радою прийнято рішення, яким затверджено "Порядок заготівлі вторинних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань ", - зауважує начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛГ) Богдан Колісник. - Крім того, 31 травня 2011 р. головою облдержадміністрації прийнято розпорядження № 236 «Про організацію заготівлі вторинних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань». Зазначені нормативні документи відповідають введеним в дію цього року Податковому та Бюджетному кодексам України. Отже, забезпечено контроль над заготівлею дикорослих ягід та грибів. І саме на працівників лісової охорони покладено це завдання. Вперше рішенням обласної ради передбачено направляти 15% збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення та корисних властивостей лісів на виконання заходів, передбачених програмою «Ліси Волині».

В даний час, за словами заступника голови Волинської облдержадміністрації Віталія Карпюка, від збирання ягід і грибів вже  5 млн. 348 тис.  грн. податкових надходжень, а це в 2,6 рази більше, ніж у попередньому році. Злагоджено тут спрацювали екологічна та карантинна інспекції, РДА, податківці. Так, 2 млн. 280 тис. грн. вже отримали районні бюджети, 1 млн. 140 тис. - обласний бюджет,  перепадуть чималі кошти й сільським бюджетам. Посадовець також зазначив, що цього року від збору ягід і грибів Волинь планує отримати не менш як 7 млн. грн. Для порівняння - торік зібрали не більше 3-х млн. грн, а в 2009 році - 800 тис.  грн.

У регіоні всупереч всьому все ж таки вдалося зберегти модель комплексного використання дарів лісу: деревини, березового соку, ягід, грибів, лікарських рослин.  Щодо грибів, то період інтенсивної їх заготівлі тут триває в середньому два місяці. Для первинної переробки безпосередньо в лісі організовано мережузаготівельно-грибоварних пунктів з розрахунку:  один на 1,5 - 3 тисячі га покритої лісом площі. Тут гриби інспектують, сортують за розмірами, дочищають, ретельно миють, потім відварюють і закладають в підготовану бочкотару. А  напівфабрикати далі переробляються у консервних цехах лісгоспів. Лідером серед таких цехів протягом багатьох років є консервний цех ДП "Ківерцівське лісове господарство", який очолює досвідчений фахівець Валентина Романюк. Завдяки невтомній праці очолюваного нею невеличкого колективу досягнуто відмінної якості продукції на рівні європейської. Не дивно, що 90%  грибних консерві ківерчан йде на експорт. Волинськими опеньками й маслюками почали ласувати навіть за океаном, у Канаді. Крім лісівників із дарами лісу в області працює близько трьох десятків приватних фірм та підприємців. Багато хто з них грибну сировину для виготовлення делікатесів в замороженому вигляді та само експортує за кордон.

Але якщо підприємства обласних управлінь лісового господарства при заготівлі та переробці грибів та ягід сплачують усі встановлені державою податки та платежі, то у більшості комерсантів розрахунки - за принципом "готівкою з рук в руки". Тому лісництвам непросто конкурувати з комерційними структурами, які працюють на єдиному податку, та й то далеко не завжди прозоро.В результаті вартість однієї баночки косервованих грибів у лісівників, які чесно розраховуються з казною, за даними  ВОУЛГ- в 1,5 - 2 рази більше.Не можуть лісгоспи дозволити собі й гідну рекламу, яка зараз коштує надзвичайно дорого. Волинські лісівники, які спільно з екологами першими в державі виступили ініціаторами введення платежів за право збору грибів та ягід в порядку спеціального природокористування, вважають: в державі має бути прийнятий нормативний акт, який зробив би неможливим уникнення від сплати відповідних податків з такого надприбуткового експорту.

«Лисичкина» праця

«На пунктах прийому у поліських селах 1 кг цих грибів коштує від 25 до 27 гривень, - стверджує Любов Хвас, прес-секретар ДП«Любомильський лісгосп», - а щоб виторгувати дорожче - можна постояти вздовж траси.   В цей період місцеві школярі , не байдикують, а чесно заробляють собі кишенькові гроші. Оцінують вони свою працю так - 25 гривень за літр. І це відповідає якості, смаку і користь рудих плодів лісу».

А незвичайний колір лисичок обумовлений тим, що в них міститься багато каротину, який і забарвлює цей гриб в помаранчевий відтінок. Головна цінність його ще  й у тому, що він майже ніколи не буває червивим,добре зберігається і транспортується. Лисичка містить велику кількість вітамінів - А, В1, РР, вісім незамінних амінокислот і мікроелементів (мідь і цинк), що сприяє поліпшенню зору, виліковує від курячої сліпоти, а також є профілактикою багатьох інших очних захворювань. Деякі фармацевтичні фірми закуповують лисички, виділяючи з них  лікувальну речовину - хіноманозу, яку використовують у чистому вигляді в складі медичних препаратів. Друга активна речовина лисичок - ергостерол, який ефективно впливає на ферменти печінки. Тому лисички корисні при таких захворюваннях печінки, як гепатит, жирове переродження, гемангіоми. Не секрет, що заготівельники, які закуповують щорічно в місцевих селах лісопродуктів, теж свій товар відправляють за кордон.

Між іншим, ТзОВ «Волиньфрукт», яке зараз цивілізовано заготовляє в Поліссі лисички, нещодавно представило відповідний інвестиційний проект, до якого вже виявляють інтерес багато закордонних компаній.

Довідка

Врожайність «валютних» грибів в різних районах Україні неоднакова. Наприклад, загальна орієнтовна формула врожайності білого гриба наступна: 1 рік за 10 років буває з високим урожаєм, 3 - з середнім, 3 - з низьким, і 1 рік урожай відсутній. Середня маса одного боровика, заготовленого в літній та осінній сезони, досягає 100 г з коливаннями від 25 до 1000 г. А максимальна врожайність, зареєстрована на пробних площах у поліській зоні, склала 450 кг / га. Найбільші запаси білих грибів в Україні в: Волинській, Рівненській та Житомирській областях, потім - у Чернігівській, Київській та північній частині Сумської області, дещо менше - в Карпатах, Прикарпатті. В інших регіонах ресурси білих грибів незначні. У промисловій базі заготівлі білих грибів в Україні загалом  середні запаси сягають 2 тис. т, щоправда, з дуже великими коливаннями по роках. Лисички ж мають безперечну перевагу перед усіма іншими їстивними грибами. Середня маса однієї  лисички - 7 г з градацією від 2 до 25 г. Вони добре плодоносять у березово-соснових, дубово-соснових і осиково-соснових лісах з домішкою берези, а в Карпатах - в ялинових лісах з березняком. В даних грибів розтягнутий період плодношення, вони частіше зустрічаються, їх можуть збирати навіть тоді, коли інших видів майже немає. Алгоритм плодючості лисичок має такий вигляд: 5 років з високою врожайністю 100 кг / га й 5 років з середньою - 50 кг / га.


джерело:

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  1   2   3   4   5   6   7 
  8   9  10  11  12  13  14 
 15  16  17  18  19  20  21 
 22  23  24  25  26  27  28 
 29  30  31             
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Переробка та якість продукції
Ціни
Екологія
Погода


  ©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені. Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.