25 серпня 2019р.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
 
Аграрні новини та оперативна статистика

15.12.2011всі новини дня

НОСІВСЬКА СЕЛЕКЦІЙНО-ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ. 100 років творчого шляху


Носівська селекційно-дослідна станція - один з найстаріших науково-дослідних закладів країни. Як сільськогосподарська дослідна станція заснована в 1911 року з дослідним полем на площі 75 гектарів. У складі науково-технічного персоналу в той час було лише 4 чоловіки.

Всю організаційну роботу по створенню вів агроном-дослідник, а пізніше заслужений діяч науки і техніки Молдавської РСР С. П. Кульжинський, який і став першим директором станції. На цій посаді він беззмінно працював до 1930 року.

Земельна ділянка для дослідної станції була виділена вдалині від населених пунктів, серед степу, поряд із залізницею Ніжин-Київ. Тут не було ніяких будівель і споруд.

Після відповідного планування ділянки було проведено оранку та посів жита. В 1912 році закладені перші досліди, розпочалося будівництво службових та житлових приміщень, а також приміщень для робочої худоби.

За 100 років свого буття Носівська селекційно-дослідна станція набула значної популярності, особливо дякуючи роботам академіка К.К. Гедройца (1921-1930), заслуженого діяча науки і техніки Молдавської РСР, доктора сільськогосподарських наук, професора С.П. Кулжинського, професорів А.П. Редькіна (1920-1926), згодом почесного академіка ВАСГНІЛ, Ф.Н.Германова (1927-1930), Ф.П. Саваренського (1914-1915), С.І.Лебедєва (1928-1929), кандидатів сільськогосподарських наук І.Д.Рогози (1922 - 1930), В.Г. Тарановської (1922 - 1930), В.С.Губернатора (1946 - 1987) та інших видатних вчених, які працювали на станції.

Носівська селекційно-дослідна станція розташована в північній частині Лісостепової зони Чернігівської області на чорноземах глибоких малогумусних, вилугуваних, які є основною ґрунтовою різновидністю для всього Лісостепу Чернігівщини.

Перші польові досліди з добривами проведені на станції показали, що вилугувані чорноземи слабо реагують на калійні добрива та малі норми гною і краще - на фосфорні і азотні. Високі ж норми внесення гною забезпечували значні прибавки урожаю.

Враховуючи особливості дії добрив та інші відмінні риси рільництва Чернігівщини, пов'язані з особливістю в генезисі ґрунтового покриву Придніпровської низовини, Носівська дослідна станція з перших років своєї роботи надавала питанню вивчення дії мінеральних добрив та гною одне  з головних місць.

Поряд із всебічним вивченням добрив  станція розробляла та пропагувала такі питання, як раннє приорювання толоки і заміна її конюшиновим, еспарцетовим і вико-вівсяними парами; строки, способи посіву і норми висіву сільськогосподарських культур по кращих попередниках, впровадження в практику селянських господарств кукурудзи, яка за дослідними даними станції перевершувала по врожайності в той час такі культури як овес та ячмінь у 2-3 рази, проса, моркви, цукрового буряка та інших малопоширених на той час культур.

До 1930 року в 70 спеціальних виданнях звітів і брошур станція широко висвітлювала і пропагувала свою  науково-дослідницьку роботу, основною метою якої було поліпшення сільського господарства через надання практичних порад і рекомендацій у найважливіших питаннях господарювання.

З 1922 року на Носівській селекційно-дослідній станції почав працювати на посаді завідуючого агрохімічним відділом академік К.К.Гедройц. З цього часу для Чернігівської області і всього природно-історичного району - Придніпровської низини, майже в центрі якого розташована станція, відкрилася нова сторінка вивчення її природно-історичних умов взагалі та агрономічних особливостей зокрема.

Завдячуючи дослідженням К.К.Гедройца, всебічно вивчивши генезис ґрунтів Придніпровської низини та ґрунтовий покрив Чернігівської області і встановивши причини, обумовлюючі їх несприятливі агрономічні особливості, станція науково обґрунтувала і шляхи радикального поліпшення цих ґрунтів через збільшення в них органічної частини колоїдного комплексу та покращення фізико-хімічних властивостей, що досягається поєднанням в сівозміні органічних та мінеральних добрив з просапними культурами, конюшиною і правильним обробітком з врахуванням ґрунтового покриву, а також біологічних особливостей вирощування культур в кожному агроґрунтовому районі області.

Згодом фундаментальні наукові праці К.К. Гедройца виконані в Носівській селекційно-дослідній станції і узагальнені в книгах: «Учение о поглотительной способности почв» (1922), «Химический анализ почв» (1923), «Классификация почв» (1925) для декількох поколінь студентів і майбутніх дослідників ґрунтів не тільки нашої країни, а й усього світу були і залишаються фундаментом в питаннях теорії і практики ведення досліджень.

Від свого заснування Носівська селекційно-дослідна станція багато працювала в напрямку пошуку шляхів підвищення ефективності селянського господарства: надавала безкоштовні консультації, продавала насіння, племінний молодняк.

Про цінність племінного поголів'я на станції можна судити з того, що його представники брали участь в Королівських виставках Англії у 1922 році в м. Кембріджі, а в 1925 році в м. Чистереї.

У відповідності з потребами народного господарства країни Носівська дослідна станція в період своєї діяльності декілька разів реорганізовувалась. Так, у 1931 році вона була реорганізована в Українську науково-дослідну станцію овочівництва, у 1934 році - в Обласну станцію бурякового полівництва, у 1937 році - в Державну селекційно-дослідну станцію.

Ця реорганізація суттєво змінила характер і об'єм всієї науково-дослідної роботи. Земельна площа станції  за цей час збільшилась до 1031 гектара. З того часу і до сьогодення провідне місце зайняв відділ селекції. Збільшилось виробництво насіння еліти зернових культур, конюшини, які вирощувались на площі понад 400 га.

Одночасно з виконанням науково-дослідної роботи по агротехніці, агрохімії, агроґрунтознавству станція почала вести селекційну роботу: з 1925 року - з конюшиною червоною, з 1928 року - з огірками сорту Ніжинський місцевий, з 1929 року - з цибулею та помідорами. В наступні роки об'єм селекційної роботи значно збільшився за рахунок цілого ряду культур: озимого жита, ярого ячменю, вівса, гречки, гороху, люпину і т. ін.

В 1956 році Носівська державна селекційно-дослідна станція була  реорганізована в Носівське відділення Чернігівської обласної сільськогосподарської дослідної станції, а з 1991 року знову набула статусу самостійної наукової установи. Весь цей період пріоритетними були наукові дослідження по селекції сільськогосподарських культур.

За весь час роботи на станції створено і зареєстровано 70 сортів різних сільськогосподарських культур.

В Реєстр сортів рослин України на 2011 рік занесені близько 40 сортів, створених селекціонерами Носівської селекційно-дослідної станції. Це сорти озимого жита: Боротьба, Воля, Богуславка, Дозор, Синтетик 38, Хлібне, Забава; вівса: Чернігівський 27, Чернігівський 28, Деснянський, Славутич, Ранньостиглий, Райдужний, Нептун, Зірковий, Парламентський, Закат, Скарб України; ярого ячменю: Носівський 21, Варіант, Гося, Козацький; ярої пшениці: Краса Полісся, Букурія; ярого тритикале Вікторія; озимого тритикале Славетне; конюшини: Носівська 4, Носівська 5, Атлас, Агрос 12, Фалкон; люцерни: Анді, Владислава, Алія; огірків: Ера , Носівські, Етап; цибулі: Стригунівська Носівська, Грандіна, Буран, Господиня; столових буряків: Носівський плоский.

Серед сортів жита створених українськими селекціонерами носівські сорти в 2010 році займали понад 16 %, вівса - біля 60 %, конюшини та цибулі понад 20 %.

В Чернігівській області близько 80 % посівів жита, 90 % вівса, 20 % ярого ячменю, конюшини, цибулі засівають сортами носівської селекції.

Визнаними селекціонерами, які працювали на Носівській СДС, є Губернатор В. С., Брзежицький О. П., Гордієнко Г. Т., Лихацький В. Л., Паришкура І. С., Колядко І. В., Набоков І. Г., Перепечай К.А., Тонкошкур Д.А., Іващенко Т.О.

Сьогодні успішно працюють, продовжуючи традиції своїх попередників, селекціонери: по озимому житу - Скорик В.В., доктор с.-г. наук, по вівсу - Матрос О.П., кандидат с.-г. наук, по ячменю - Сардак М.О., кандидат с.-г. наук, по конюшині та люцерні - Боженко А.І., кандидат с.-г. наук, по цибулі - Горган Н.О., кандидат с.-г. наук.

Створюється необхідний вихідний матеріал для продовження селекції високоврожайних, стійких до стресових природних явищ та найбільш поширених захворювань сортів озимого жита, ярого ячменю, вівса, конюшини, люцерни, цибулі та огірків.

Розпочате  створення вихідного гібридного матеріалу та селекція голозерних сортів вівса та ячменю. Зареєстровані перші в Україні сорти безплівчастого ячменю Козацький та вівса Скарб України.

В Державному сортовипробуванні в 2011 році знаходяться сорти: озимого жита - Ідилія, Кобза, Жатва, Ліра, озимої пшениці Носшпа 100, Ювівата 60, озимого тритикале Вівате Носівське,  ярого ячменю - Імідж, вівса Візит, конюшини Божена, цибулі Гармонія, огірків Тонус F1.

Носівська селекційно-дослідна станція та дослідне господарство проводять велику насінницьку роботу як по сортах власної селекції, так і інших культурах. Щорічно  вирощується 150-200 т оригінального та 600-800 т елітного насіння, яке реалізовується в переважну більшість областей України. Зокрема в 2010-2011 роках насіння озимого жита та тритикале вирощене в Носівській СДС поширене в 12 областей, вівса  - в 18, ярого ячменю - в 7, конюшини та люцерни в 5 областей.


джерело: НААН України

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
              1   2   3   4 
  5   6   7   8   9  10  11 
 12  13  14  15  16  17  18 
 19  20  21  22  23  24  25 
 26  27  28  29  30  31    
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Переробка та якість продукції
Ціни
Екологія
Погода


  ©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені. Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.